С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Глава 26

— Дарма ти не пішла вечеряти з усіма, — замість приготувань до сну Мемет знущалась над собою, видавлюючи неіснуючі прищі. — Ми чудово пос-с-сиділи. Завтра точно не відвертишся. Ця Бетоні…. ммм… наполеглива.

Це точно. Прощальними обіймами і келихом ігристого не обмежиться.

— Та щось ще жар не відступає. Боюсь, що, може, це не акліматизація, а якась інфекція?

Алійка тільки закотила очі, натякаючи на безглуздість припущень. Для неї я досі дикунка, відправлена на перевиховання. До півночі повинен надійти висновок експрес-обстеження, на яке мене все ж відправили, хоча його результат прогнозований. Причина ж не в тому. Далеко не в тому.

Злякалась. До дрижаків боялась випадкової зустрічі, з тим, кого вважала наймерзеннішим породженням Хаосу, хто приніс стільки болю і страждань, змусивши збирати рештки себе в єдине ціле. Чому? Як зрозуміти такі зміни в поведінці колишнього наставника?

— Ти хоч поїла? Чи як в обід – ковдра, батончик, енергетик?

— Мемет, посуд ще в номері, — дивлячись на червоне підборіддя алійки, я не могла підібрати цензурних слів. І це медик, керівник відділу! Дерматологію прогулювала, чи що? Добре, хоч на форумі вже виступила, бо хто б сприймав серйозно доповідача з розпухлою пикою. — Та не души їх!!!

— Цить! Не бубни під руку. Як тут не вичавити, коли аж проситься?

Між нашими перемовками я раз по раз поверталась думками до вчорашнього вечора. Може, алієць перебрав і шукав з ким потеревенити? Або не наважився отруїти хвилинку мого щастя через випадкових свідків? Я перебирала все, що спадало на думку, бо такі люди в один момент не змінюються. Як чужий чоловік, ну чи конкубін, байдуже, взагалі дозволяє собі подібне? І чому я реагую наче спраглий мандрівник, що дістався оазису? На Мелайї Іроїда нагадувала істеричну ревнивицю. Смішно, тоді дивувалася їй, а тепер – собі.

Матір Природа, про що я думаю? Мабуть, давно з ментальним тренажером працювала і забула, як це вмирати від рук колишнього наставника. Чи забула, як дратували його вічні придирки, не кажучи вже про приниження, що в’їлися під шкіру. Тоді чому? Чому від простого дотику на душі шторм? Голодна до романтики фантазія працює на повну? Наближення овуляції? Не вистачає нічних забавок? Ще трохи і на беззубого тренера з такмеду почну слину пускати. Ні, треба дійсно спати і викинути все дурне з голови. Відрядження зовсім скоро закінчиться, пора повертатись до робочих буднів. І до Рудрайга. О, треба ще сувеніри придбати.

— Мемет, чуєш?... Заснула?... Мемет? — сон, як на зло, не йшов.

— А?... Ні, ще ні..

— Маю дурне питання. Алійці можуть відчувати Потяг до інших рас?

Що це за звук? Чхнула чи регоче так?

— Теа, не ображайся, але якщо ти звільнишся, я-таки відкручу тому Рудрайгу його причандали, — пробурмотіла жінка, повертаючись обличчям до мене. Хвала Матері Природі, палаючі щоки в темноті не розгледіти.

— Хто це? Ааа, той брюнет з допоміжного персоналу? Та я навіть і не думала про нього в такому ключі. Тим більше, він молодший мене майже на чотири роки. Це науковий інтерес.

Я ж не перегнула зі здивуванням, і вона повірила?

— Справді? Тоді поставиш всі питання завтрашньому доповідачу з менталістики. Чула, що він любить поговорити про науку з гарненькими іноземками. Спи вже, давай!

Виступ того поважного чоловіка виявився досить інформативним, але більше стосувався менталістів, ніж медиків. З його слів, як явище Хамму розвивається поступово. Спершу підвищується інтуїція у всьому, що стосується партнера, потім – серця починають битися в одному ритмі. Треба було спитати, що саме малось на увазі. Аритмія? Пік єднання настає, коли емоції й думки перетікають одне до одного, створюючи майже телепатичний зв’язок. Дослідження показують, що у алійців з ментальним даром через невдачі на любовному фронті, зростає ризик розвитку нестабільності.

Я не розуміла десь третину використаної термінології, та із захопленням слухала, як природа спромоглася створити двох абсолютно різних людей. що настільки тонко вловлюють потреби одне одного. А скільки ще всього незвіданого у світі!

Питати щось прилюдно у доповідача я, звісно, не стала, вечеряти з усіма, попри негативні експрес-тести, – теж. Краще лишитись в номері, щоб не вдавитись від рентгенівського погляду Тарана. Наплела Бетоні і Мемет про страшну мігрень і слабкість, що частково було правдою. Після екстремально гарячої ванни з купою баночок, я, чиста і пахуча, валялась на ліжку без сил, попиваючи воду. Завжди б так.

Комунікатор спалахнув повідомленням від Мемет. Та роззява знову карту забула. І ключа, мабуть, як завжди не взяла. Останнім часом вона геть безпам’ятна. Ще й прищава після тих видавлювань. А я попереджала.

Короткий дзвінок у двері нагадав про незамовлену вечерю. Швидка у мене керівниця, голодна, певно. Зараз квоктатиме, що я симулянтка і знову нехтую компанією розумних людей.

Він вивчав. Ковзав очима по ще вологих пасмах, торкнувся ними розчервонілих щік, затримався на обвітрених губах, обпік ключиці, спускаючись ще нижче. Ворог так не дивитися, а чоловіки не оцінюють. То погляд хазяїна, який таврує.

— Хм… А казали, ти ледь не при смерті. Когось чекаєш?

Матір Природа!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍