Тетяна Барматті - Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті

– Ліро, що відбувається? – не встигла фея зайти в будинок, як її за руку схопила Ніла, тягнучи в непримітний куточок.

– Про що ти?

– Що цей дракон Імператор хоче? У мене від нього мурашки по шкірі.

– Поки що нічого не хоче...

– Розкажи мені все, добре? Ми з тобою так і не поговорили нормально, коли ти повернулася. Я вже вмираю від цікавості!

– Добре, я тобі все розповім, – посміхнулася ласкаво Ліра і в її погляді з'явилася нотка лукавства. Вона дуже добре знала Нілу.

До вечора феї встигли не тільки відпочити, а й добре провести час, прогулявшись навколо. На кожному кроці вони привертали увагу інших, але не відчували від цього жодного дискомфорту. Можна навіть сказати, що дівчата були раді, коли на них дивилися з цікавістю і захопленням. Але, природно, завжди знайдуться ті, кому феї не сподобалися.

– І як нам слід вбратися на бал? – запитала одна з молодших фей, кружляючи біля дзеркала.

– Та яка різниця взагалі, – махнула рукою Ніла. Вона була в пригніченому настрої відтоді, як Ліра розповіла їй усе про свою подорож. Дівчині хотілося в цей час бути поруч із подругою, щоб разом впоратися з усіма труднощами.

– Створіть те вбрання, яке сподобається вам. Ми не повинні підлаштовуватися під драконів, – запропонувала Ліра, стиснувши руку подруги. – Ніла, підбадьорся! Нічого страшного не сталося.

– Я знаю, але... це так засмучує! Тобі могли нашкодити.

– Але не нашкодили. Тепер ми разом і все буде добре, – усміхнулася Ліра. Реакція подруги на те, що сталося між ними та Імператором, була вельми бурхливою, що її трохи здивувало. Утім, після довгих років застережень від старших фей – це, мабуть, не дивно.

– Не хвилюйся, якщо твої здогадки вірні і цей чоловік намагатиметься підійти до мене, я з ним розберуся! – войовничо видихнула рудоволоса фея, холодно примружившись.

Звісно, Ліра не стала приховувати від подруги свої здогадки щодо них двох. Адже, якщо її думки виявляться правдою, тоді Імператор може бути визначеним їй небесами, її істинною парою.

– Гаразд, не думай більше про це. У долі свої плани, ми нічого не зможемо зробити.

Постоявши ще трохи в тиші, дівчата підбадьорилися, викинувши всі зайві думки з голови, а потім разом з усіма почали збиратися на бал. Атмосфера між феями була дуже приємною, всі дівчата були в піднесеному, трохи схвильованому стані. Вони ще ніколи не були присутні на балі, що тільки сильніше розбурхувало їх. Можливо, саме сьогодні їхнє життя зміниться!

Коли настав час виходити, Азур у вітальні був приголомшений, відчуваючи, як у нього смикається повіка від занепокоєння. Чоловік упродовж місяця дбав про всіх фей, вважаючи їх ледь не своїми молодшими сестрами, за винятком Ліри та старійшин. І тепер, дивлячись на фей у різноманітних відвертих, провокативних і яскравих вбраннях, чоловік відчув себе безпорадним. Як утримати дівчат від інших драконів і чи варто взагалі це робити? Усе-таки звичаї фей відрізняються від інших рас.

– Ми не будемо занадто виділятися? – уточнила Ліра, підійшовши до чоловіка.

– Ви точно станете прикрасою цього балу, – безпомічно подивившись на свою маленьку фею, яка була одягнена в обтислу сріблясту сукню з довгим вирізом, видихнув Азур. – Може, варто зробити цей виріз менш помітним? Або накинути шаль? – запропонував він, подивившись на красиве декольте своєї дівчинки.

– Навіщо?

– Справді, в цьому немає потреби, – посміюючись, він стиснув перенісся пальцями. Зайві ревнощі могли налякати його Ліру, чого він зовсім не хотів. До того ж, він був упевнений, як у їхніх стосунках, так і у своїй феї. – Гаразд, давайте вийдемо. Дорога займе небагато часу.

– Ми ж можемо долетіти до палацу?

– Звичайно.

Не встигли феї вийти з дому, як їх зустріли кілька послідовників Імператора. Дракони були особливо красномовні в цей момент, не в силах відвести погляд від незрівнянної краси фей. Чого брехати, вони почувалися переможцями життя, адже саме з ними феї хотіли укласти дружні стосунки в першу чергу. Цю можливість не хотів втрачати жоден неодружений чоловік.

Подолавши шлях до палацу, на що пішло не більше п'ятнадцяти хвилин, феї з цікавістю дивилися на всі боки, дивуючись усьому. Рослини на землях драконів були зовсім не такими, як на землях фей, що сильно привертало увагу дівчат.

Коли феї увійшли до величезної зали палацу, їхні погляди зустріли не тільки блиск кришталевих люстр, що висвітлювали простір, а й сотні очей, звернених на них. Балу з таким розмахом вони ще не бачили. Величезні колони, оздоблені золотими візерунками, і великі дзеркала, що відбивали світло, створювали атмосферу, в якій наче зупинився час.

Утім, наскільки б феї не були легковажними в деяких питаннях, вони розуміли, що зараз не час пустувати. Зараз був важливий час для них, щоб установити дружні стосунки з іншими расами, показати себе з найкращого боку, не даючи нікому можливості дивитися на них зверхньо. Тільки власна сила могла дати їм перевагу під час переговорів.

Азур ішов поруч із Лірою, намагаючись зберігати спокій, щоб не припуститися жодних помилок. Він усвідомлював, що сьогодні не тільки феї, а й дракони уважно стежитимуть за кожним їхнім кроком. Здавалося, що повітря буквально просякнуте напругою, і кожен із драконів відчував, що він може стати частиною гри, якщо тільки захоче.

– Гадаю, нам потрібно бути обережними, – тихо промовила Ліра, коли вони встали поруч з іншими гостями балу. – Занадто багато уваги.

– Ти маєш рацію, – стримано відповів Азур. – Але, не хвилюйся, ніхто не буде створювати проблем, – багатозначно промовив чоловік, подивившись на Імператора. Азур краще за всіх розумів, що саме означає погляд дракона, адже сам раніше відчував подібні почуття.

– Я не хвилююся, – видихнула рішуче Ліра, піднявши високо голову. – Як казала колись бабуся: «Феї ніколи не здаються». Тож сьогодні день нашого тріумфу. Я права, дівчатка?