Тетяна Барматті - Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті

Розділ 30 – Бал вітання.

У дивовижній тиші, яку порушувало тільки дихання, Азур підвів тридцять фей до Імператора та інших наближених до влади драконів. Природно, ніхто не зміг залишитися байдужим до краси фей, не відводячи від них явних або прихованих поглядів. Утім, були дракони, які взагалі намагалися на фей не дивитися, пам'ятаючи про своїх других половинок удома. Вони не хотіли проблем на рівному місці, прекрасно знаючи про нестримну вдачу фей зі старовинних книжок. Утім, може, щось змінилося?

– Не варто на мене так пильно дивитися, – холодно видихнула Ніла, подивившись на Імператора.

– Ніла, припини, – промовила одна зі старійшин. – Вибачте, дівчинка вперше вийшла в зовнішній світ, – легковажно вибачилася вона, одразу ж подивившись на Міару, яка і мала взяти переговори у свої руки.

Ліра теж смикнула Нілу за руку, спонукаючи свою найкращу подругу стати позаду неї, безстрашно дивлячись на Імператора. Ще з минулої їхньої розмови цей чоловік справив на неї особливе враження. Якби вона могла, то хотіла б добряче його побити. А краще стерти йому пам'ять. Утім, тримати його осторонь, не даючи йому наблизитися до подруги, теж був непоганий варіант.

Якщо вона правильно зрозуміла слова старійшини з приводу того, що доля їм благоволить, тоді Імператор, можливо, призначений Нілі небесами. Хоча, якщо не брехати, їй зовсім не хотілося вірити, що цей дракон справжня пара її подруги. Надто вже він був черствим і жорстоким, зовсім не зважаючи на свою дружбу з Азуром, він нахабно їм погрожував!

– Вітаю вас, – кивнула Міара, не маючи жодної хвилі всередині свого серця. Використовувати когось із фей, щоб домовитися з драконом, вона навіть не думала, повністю розраховуючи на свої сили. – Ми прибули до вас для обговорення співпраці фей і драконів.

– Вітаю, – машинально кивнув Імператор, трохи роздратовано струснувши головою. – Дозвольте спочатку провести вас до палацу, щоб ви могли трохи відпочити.

– У цьому немає потреби, – посміхнулася холодно Ліра. – Ми залишимося в будинку Азура.

– Чи не занадто маленький будинок Азура для всіх фей? – не вгамовувався Імператор, виразно подивившись на Ліру, а потім і на Азура.

– Ні, кімнат достатньо, – похитала головою Ліра.

– Ми можемо жити всі разом, це не проблема, – підтримала її Міара. Вона вважала за краще жити в будинку чоловіка своєї дочки, ніж залишатися в лігві Імператора.

– Що ж, як вам буде зручно, – ледь вичавив із себе Імператор, із силою зціпивши зуби. – Сьогодні ввечері відбуватиметься бал на вашу честь. Сподіваюся, ви відвідаєте його всім складом вашої делегації.

– Звичайно.

Кашлянувши, коли атмосфера стала трохи застійною, Азур запропонував усім пройти до його будинку, щоб відпочити. Імператор у цей час, на загальний подив, не пішов, а вирішив скласти феям компанію, щоб уникнути нещасних випадків. Щоправда, тільки сам чоловік знав, що він зовсім не боявся ніяких несподіванок з боку драконів, а просто не хотів йти. З того моменту, як він побачив маленьку руду фею, все його єство прийшло в надзвичайне збудження. Його внутрішній дракон у цю секунду був настільки розбурханий, що він ледь стримував свої інстинкти. Єдине, що було в його голові – забрати свою фею якнайшвидше.

– Який гарний будинок, – усміхнулася Ніла, подивившись на Азура. – Тут красиво.

– Усе всередині будинку і зовні сильно змінилося після того, як Ліра почала жити зі мною, – зізнався відверто чоловік. – Стало більше рослин навколо.

– Так, магія фей відчувається, – кивнула Міара.

– Коли ми будуватимемо будинки за межами лісу фей, потрібно буде зробити їх міцнішими, – задумливо протягнула Ніла. – Я хочу собі невеликий, але затишний будинок.

– Ми побудуємо свої будинки поруч, – усміхнулася подрузі Ліра. У цей час вона почувалася старшою сестрою, дивлячись на Нілу. Хоча, безумовно, все зміниться, коли Ніла трохи звикне до зовнішнього світу і перестане всьому дивуватися.

– Звичайно! Ми житимемо поруч, і наші доньки теж стануть подругами, – кивнула рішуче дівчина. – Можливо, я навіть зможу знайти свого чоловіка серед драконів, – прошепотіла вона тихо, почервонівши від своїх слів.

– Не поспішай, є ще багато рас, з якими ми пізніше встановимо дружні стосунки, – усміхнувшись, порадила Ліра, скоса подивившись на похмурого Імператора. Вона б ніколи не проґавила таку чудову нагоду насолити чоловікові, навіть якщо її здогадка виявиться неправильною.

Схвильовано кивнувши, Ніла повністю погодилася зі словами подруги, а потім разом з усіма поспішила в будинок, залишивши Ліру з Азуром і Міарою попрощатися з Імператором. У дівчини не було жодного поняття про те, що зараз один дракон, який звик керувати і правити, почувався покинутим і скривдженим.

– Коли ми зможемо все обговорити? – запитала Міара, примружившись.

– Не варто поспішати, – ледь вичавивши із себе посмішку, промовив спокійно Імператор. – Думаю, вам буде цікаво краще пізнати драконів. Ми дуже відкрита раса і завжди раді дружнім знайомствам.

– Щось я цього не помітила, – хмикнула холодно Ліра.

– Це було... непорозуміння.

– О, тоді якщо ми не погодимося на ваші умови, чи зможемо ми з Азуром ще жити?

– Звісно. Ми навіть можемо стати сусідами!

Поперхнувшись від несподіванки, Ліра відвела погляд, не сміючи більше дивитися на нахабного, безпринципного дракона. Звісно, вона зрозуміла його натяк, але зовсім не хотіла в нього вірити. Утім, якщо Ніла колись скаже, що закохалася, так і буде. За подругу вона горою стане і ніколи не буде їй у чомусь дорікати.

Більше не слухаючи нічого, Ліра зайшла в будинок, залишивши Азура з мамою розмовляти з Імператором. Зараз вона хотіла відпочити разом з усіма, показати іншим феям свій зимовий сад, прогулятися драконячими землями. Загалом, вона повинна отримувати задоволення від кожної хвилини свого життя, а не думати про підступи одного не в міру хитрого Імператора, якому доля сама дала зрозуміти, наскільки він неправий!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍