Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Учень дощу І, Немченко Катерина 📚 - Українською

Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина

115
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Учень дощу І" автора Немченко Катерина. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 108
Перейти на сторінку:
17 Старші та молодші

Упродовж наступних десяти днів Ракор ще тричі відвозив свого підопічного на побачення, що ставали все більш романтичними із кожним новим разом.

На другу прогулянку Хаол підготував декілька паперових лілій і поцілував Вайо у щоку, коли вони зустрілися. На третю – Вайо сором’язливо подарував портрет Хаола, який він самостійно випалив на дерев’яній дощечці. На четверту – їх прощальний поцілунок став трошки довшим і відвертішим, чому сприяв сам Хаол. Його хлопець схвилювався від таких дій так сильно, що ненароком підпалив краї блакитного одягу. У той момент Хаол лиш посміявся, хоча увечері перед сном почав думати про Вайо все більше.

Наближалося перше жовтня. І, хоч ніяких занять зараз не було, а частина дітей роз’їхалася по домівках, аби показатися своїм батькам хоча б пару разів на рік, у вчителя Ракора менше справ не стало. Потрібно було продивитися вже прийнятий та усталений учбовий план для п’ятого класу щодо основ туману, починаючи з самих перших занять, ознайомитися із програмою шостого і ще підготувати якийсь власний факультативний курс, на який могли прийти діти взагалі з різних класів. Чоловік сидів над документацією годинами. Щось писав на своїй дошці у кімнаті, малював стрілочки, складав плани і переставляв теми, думаючи, у якому порядку учням буде легше сприйняти матеріал. З Хаолом він також займався, допомагаючи йому із практикою, однак хлопчика більше цікавили балачки з його новим хлопцем та дружба із Войши, тож Ракор учня зайвий раз і не чіпав.

- Ракоре! – як-то раз гукнув Уман підлеглого, що виходив зі своєї кімнати.

- Так, вчителю? – вклонився молодий викладач.

- Ракоре, вже скоро перше число, - попрямував він до чоловіка.

- Так, я працюю над учбовими планами, - кивнув. – Курс собі ще не обрав. Думаю.

- Із курсом поквапся. Бо мені треба вписати його у розклад, а тобі – набрати дітей.

- Не знаю, чи готовий я вчити чомусь, у чого нема затвердженого плану…

- Не хвилюйся. Адже це тільки факультатив. Ти можеш вчити там чого завгодно. Шийме он, - кивнув до сходів, - музиці вчить, Кайто – ботаніці, а Гоадо – малюнку. Обери щось пов’язане зі своєю кров’ю, або просто розкажи дітям про життя за академією. Які зараз люди, яка в них мода і таке інше. Скоріше за все хтось зацікавиться. Дітям буде корисно дізнатися щось про зовнішній світ, перед тим, як вони покинуть академію. Однак я гукнув тебе не за цим, - з’єднав долоні. – Ракоре, - продовжив він серйозніше.

- Так, вчителю? – напружився той.

- Скоро вже перше число. У дітей має бути щорічний огляд.

- Так…? – ще більше насторожувався новачок.

- Так як ти єдиний, кого Хаол підпускає до себе – чи можеш ти відвести його до Золотої вежі на огляд? Зазвичай, цим займається духовний батько, однак у нього…

- Так, звісно, - із полегшенням кивнув Ракор. – Нема питань. Треба до першого числа це зробити?

- Дуже бажано. Бо потім ми першачків поведемо, Шийме, як завжди, поведе усіх своїх до п’ятого і буде у вежі не протиснутися. А він у тебе один. Аби зайвий раз у черзі не стояти – сходи до першого.

- Звісно, добре. Займуся найближчим часом.

- Тоді ходімо, дам тобі його справу, - махнув до себе та пішов до бібліотеки, де за закритими магією дверима зберігалася уся документація.

Ракор отримав на руки тоненьку теку із ім’ям підопічного та помітками про його кров, магічну силу, академію і дату народження.

- Просто даси це золотому журавлю, - пояснив замісник директора. – Він сам огляне Хаола та сам все запише.

- Добре, - кивнув молодий вчитель.

Поклавши особову справу у себе в кімнаті, чоловік попрямував до кімнати підопічного – його там не виявилося. Тоді вийшов на двір і знайшов учня біля ставка, де вони із Войши та ще одним хлопцем з сьомого класу влаштували перегони кораблів. Семикласник носив довгу блакитну одежу без рукавів, та вже мав біле нижнє вбрання із взуттям.

Прослідкувавши за змаганням, педагог дочекався, коли вихованці фінішують.

- Хахаха! – переможно жестикулював Войши. – Знову перший! Хаха! – подивився він на друге і третє місце.

Переможені незадоволено переглянулися між собою.

- Вихваляйся скромніше, - повернувся той третій до Войши. – А то коропів тобою годувати будемо.

Хаол вдавився сміхом і відвернувся, прикриваючи губи.

- Ой-ой-ой, - дражнив його Войши. – Водними потоками вчися керувати, - показав йому язика.

Опонент зробив те саме.

- Хлопці, - із усмішкою вліз до них викладач, - не сваріться. Це просто гра.

- Ой, вчителю, - вклонилися старші до Ракора.

- Ми на гроші грали, наставнику, - легко відповів Хаол.

- На гроші? – спантеличився чоловік.

- Так, - кивнув Войши. – По п’ять доши з кожного, - поглянув на програвших.

- Хлопці, але ж це не чесна гра, - спостерігав педагог за тим, як діти діставали сріблясті монети. – Войши краще за вас володіє водними потоками. Ви завідомо ставите себе у програшну позицію.

- Вчителю, це наші гроші, - подивився той третій на Ракора. – Ми робимо із ними, що захочемо, - передав монети переможцю.

Чоловік стиснув губи, стримуючи себе:

- Не зовсім ваші. Це гроші, які заробили ваші батьки і інші дорослі маги нашої академії. Заробили їх у людей. Ці монетки не створені магією. Вони виплавлені у кузнях. І заробити їх не так просто, як ви думаєте.

- Вони ладні витрачати ці гроші так, як їм заманеться, - зазначив Войши. – Адже це наші гроші на кишенькові витрати.

- Хаоле, - суворо подивився Ракор на улюбленого учня, - я забороняю тобі грати на гроші. Ні до чого хорошого це не призведе. Хоч ти і можеш витрачати їх куди завгодно, але коли вони тобі дійсно знадобляться – їх в тебе вже не буде, бо ти всі їх вже програєш Войши.

- Але вчителю! – заперечив той.

- Я тобі забороняю, - повторив викладач.

- Я можу робити зі своїми грошима, що захочу! – склав він руки на грудях. – Це мої гроші! І ви не можете заборонити мені витрачати їх!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 79 80 81 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Учень дощу І, Немченко Катерина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Учень дощу І, Немченко Катерина"