Ліхт Гоффнунг - Хокей, синці і Мінесота , Ліхт Гоффнунг

  На наступний ранок Едан мав піднесений настрій. Едану хотілося уявляти своє майбутнє з Ітаном, і, виходячи зі своєї кімнати, практично підстрибуючи від гарного настрою, він пішов до їдальні і по дорозі зустрівся з Алексом. Трохи спустившись з неба і помітивши, що Алекс трохи в поганому настрої, він вирішив переговорити з другом і заодно запитати, як справи у Макса, який допоміг Едану під час панічної атаки вчора.

  - Привіт, що стоїш такий ніякий?

  - Добрий ранок. Макса чекаю, він, напевно, погано спав сьогодні, то трохи запізнюється.

  - Я тоді з тобою почекаю.

  Минуло декілька хвилин, коли Макс вийшов зі спальні з темними колами під очима. Він нагадував Едану себе, коли вони тільки приїхали до Мінесоти. Як тільки Макс побачив Едана, його погляд трохи ожив, і на обличчі з'явилась усмішка, яка показувала, що Макс радий бачити Едана.

  - Раночок всім. Давно чекаєте?

  - Я приблизно 10 хвилин. Він тільки прийшов, — Алекс показав великим пальцем у бік Едана, а той помахав рукою Максу, який явно повеселішав у своїй компанії.

  - Ну, вибачаюсь за те, що змусив чекати, пішли на сніданок, бо він мені сниться вже, — почувся легкий сміх Алекса. — Ні серйозно, мені снилось, що я сиджу за дуже довгим дерев'яним столом, а на ньому з'являється їжа! Ще це все в лісі було, але це не так дивно, як дуже довгий стіл.

  Едан зацікавлено вслухався в те, що говорить Макс, але думки перебиралися до думок про іншу людину. На обличчі одразу з'являлась дурна посмішка. На сніданку Ітана він не помітив, хоч дуже намагався побачити. На тренуванні Ітан підморгнув Едану, коли той передав йому шайбу. Ітан забив гол, але Едан зупинився, розуміючи, що у нього відказали гальма, і що він будь-якою ціною буде зустрічатися з Ітаном.

  До дня нічного пікніка залишалось буквально два дні. Едан прожив їх легко, але з важким передчуттям можливості бути поруч з Ітаном. Це було передчуття, яке неначе на зло сповільнювало час.

  Ввечері четверга Едан стояв за барною стійкою, доїдаючи персик, який був ще не достиглим, але він любив, коли персик твердий і не має багато соку. Йому складав компанію Макс, який пив чай, спершись на раковину і дивлячись у спину Едану, який сидів у телефоні. Едан вже мав соціальні мережі Ітана і з великим задоволенням переглядав світлини свого нового знайомого.

  - Едане, слухай, ти не подумай, що я проти, щоб ти заводив нових друзів, я тільки за, але, розумієш, ти цих людей знаєш від сили п'ять днів, і йти з ними на пікнік вночі, і ще й біля води, може призвести до трагедії. Може, ще поки не пізно, відмовишся від того, щоб йти з ними?

  - Ні, Максе, вже пізно. Всі вже сплять, я не планую будити людей через таку дрібницю.

  - То скажи завтра перед тренуванням, ви ж ще нічого не закупляли.

  Важко зітхнувши, Едан розвернувся до Макса, щоб бачити його обличчя.

  - Максе, що не так? Заздрісно, що тебе не покликали

  - Який ти ідіот, що ти говориш? Я за тебе піклуюсь, щоб не сталось нічого.

  - Не треба. Мені не п'ять.

  - Боже, як я від тебе втомився. Який ти сліпий і дурний, — Макс заплющив очі і приклав до них пальці, трохи схиливши голову.

  - Ну я не хочу постійно бути в тіні! Я хочу налаштувати своє життя знову, тут, поки є можливість, раз з тобою не вийде!

  Едан застиг. Емоції розв'язують язик, і під час суперечок завжди говориться те, що ніколи б не сказалося на тверезу голову, яка не захмеліла від злості, радощів чи горя. Едан панічно забігав очима по кімнаті, боячись побачити очі Макса, і довірившись правилу "бий або біжи", швидко вийшов з гуртожитку, залишаючи Макса в самотньому шоці.

  Пройшовши пару метрів і зрозумівши, що за ним ніхто не йде, Едан сів на лавку, важко дихаючи і закриваючи обличчя руками. З нього вирвалось те, що важким тягарем носилось довгих п'ять років. Те, що було не сказане, було придавлене іншими емоціями і думками, які боялись загубити одного з кращих друзів. Макс був завжди поруч. Під час першого похмілля саме Макс тримав, на той час довге волосся Едана, коли того нудило. Саме Макс підтримував його, коли Едан боявся програти перший у житті матч. Саме Макс заспокоював істерику Едана, коли його батьки не змогли приїхати з роботи, щоб просто відсвяткувати день народження Едана. Макс не просто друг. Він той, хто буде поруч, але тільки до моменту, поки це не перейде межу, на думку Едана. Що відчуває Макс, він не знає і не хоче, тому що вже є Ітан. Едан більше ніж впевнений, що він такий самий, як і Макс, тому що вони обоє роблять речі, які змушують Едана любити.

  По поверненню до гуртожитка була темна ніч. Макса в його спальні не було, хоча він міг і там очікувати на Едана, але після прибуття нічного гостя все ж точно замкнув двері у спальню. На ранок він набрихав тренеру про погане самопочуття і прогуляв тренування, щоб не бачитися з Максом. І до вечора він сам просидів, хоча хтось стукав йому у двері, але, зрозумівши, що Едан навіть з ліжка не встане, щоб знати, хто це, мовчки пішов. Вийшов він вже в момент, коли треба було йти на озеро, і коли на вулиці сутеніло, вони досить великою компанією йшли на пляж. Він був невеликий, але досить затишний і чистий. Над водою світив дуже яскравий місяць, завдяки якому навіть вода світилася, а перебувати на вулиці не було так страшно, як очікувалося. Вода була чиста, а пісок лагідно лоскотав стопи, нагадуючи пляж у Мічигані, за яким Едан починав сумувати. Поки Едан знайомився з краєвидом, Ітан з другом по команді розстеляли ковдру, щоб сісти. І коли вони закінчували, Ітан не міг дотягнутися до банки енергетика, щоб хоч чимось прижати кінець ковдри, щоб та не відлітала від вітру

  - Котику, подай мені ту банку, будь ласка, — лагідно звернувся до Крісті Ітан, і світ Едана розсипався так само швидко, як і збудувався.