Данило Борисович Яневський - Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський

розбудова Храму не тільки не завершена, але тільки-но розпочалася. В спекулятивному значенні, як мені видається, цю «скобу» можна трактувати як властивість гармонії сукупного розуму, який є таким тому, що органічно поєднує в собі розум раціональний, абстрактний і розум чуттєвий, інтуїтивний.

Іншими словами, належне і доцільне — в залежності від конкретних обставин місця та часу — парне користування обома формами доступного нам тут і зараз розуму виступає запорукою того, що αρμονία/harmonia, як установка будівельної вільномулярської культури, зорієнтована на осмислення сенсу всесвіту/ Всесвіту та всесвіту/людини як в цілому, так і окремих їх проявів, досяжна.

В цьому сенсі αρμονία/harmonia повинна зайняти в культурі Королівського Мистецтва центральне місце, стати його нормою. В даному контексті, як це не дивно, це можна трактувати і як центральний конфлікт масонського життя: це перманентний процес втрати αρμονία/harmonia та набуття її знову. Поєднувальним елементом в цьому процесі виступає αρμονία/harmonia — скоба — застосування якої дозволяє, убезпечує та гарантує гармонічний перехід від рівня гармонії одного ступеню до рівня гармонії ступеню наступного і так далі.

Єдине, що може заважати і часто-густо заважає цьому — нерозділеність понять. Адже, з одного боку, ми, за визначенням, прагнемо стати просвітленими. З іншого, ми лише люди, які приречені жити в профанському світі і, отже, в тій чи іншій мірі піддаватися впливам його так званих цінностей та ідеалів. Тому, перебуваючи на другому щаблі Сходів Якова, критично важливо раз і назавжди розділити в своєму розумі та в своїх відчуттях:

— цінності будівничих від цінностей профанських,

— цінності світла (істина, доброчесність, симетрія, справедливість абощо) від цінностей темряви (брехня, заздрість, споживацтво, гординя абощо),

— цінності мовчанки та споглядання від дешевизни базікання та безсистемного перегляду.

Запорукою успіху на цьому довгому, важкому, часами драматичному шляху є осягнення αρμονία/harmonia, яка міститься в текстах як Священних Книг, так і братських. Саме вони в своїй αρμονία/harmonia-ній цілості є таким собі зводом будівельних стандартів, норм та правил, якими повинен керуватися у повсякденному житті кожен спекулятивний будівельник.

Саме ці тексти в своїй αρμονία/harmonia-ній суті формують ідеал, якого повинен прагнути кожен масон, складові цього ідеалу у профанській світ у доступній для профанів формі. Адже без наявності такого ідеалу як окрема людина, так і суспільство в цілому позбавлені сенсу існування, скочуються до найбільш примітивних форм матеріального споживацького життя, платою за яке є духовна смерть особистості, її розпад, розпад суспільства.

А саме це є найбільшим непростимим профанським гріхом, запереченням наявності та сутності ВAВ та його Вічного Плану життя. А це все одно, якби окрема реальна, матеріальна цеглина дозволила би собі вступити в дискусію із незнаним, неусвідомлюваним нею, цеглиною, Будівничим щодо доцільності перебування її, цеглини, в тому чи іншому місці спроєктованої будівлі — від підвалу до даху.

Будову буде завершено лише тоді, коли остання цеглина займе в ній своє місце, визначене для неї Архітектором. Це завершення неможливе без духовної революції, покликаної сформувати новий ідеал, ідеал αρμονία/harmonia особистість-суспільство-ВАВ.

Harmony // Encyclopedia, I, 318

«Це є спеціальним обов’язком, який спеціально довірено Старшому Наглядачеві Ложі, який фігурально (образно) повинен здійснювати контроль впродовж годин праць таким чином, що ніхто не може залишити Ложу розчарованим або невдоволеним, гармонія має бути таким чином збереженою, тому що, як говорять ритуальні вислови, гармонія є силою та підтримкою добре регульованих інституцій».

Гармонія, Всесвіт. Див. Месмерічне Масонство (Масонство Месмера).

Mesmeric Masonry // Encyclopedia, IІ, 482

«1782 р. Месмер заснував в Парижі товариство, яке він назвав «Порядок Всесвітньої Гармонії». Воно базувалося на принципах тваринного магнетизму або «месмерізму» і було формою ініціації, за допомогою якої засновник стверджував, що його адепти були очищені та більш придатні для пропаганди доктрин його науки. Французькі письменники вважали більш правильним називати цей Обряд як «Масонство Месмера».

Враження від ініціації

Розповідь свою хотів би розпочати з висловлювання Іммануїла Канта: «Просвітлення — це вихід людини зі стану свого неповноліття, в якому він перебуває з власної вини. Неповноліття є нездатність користуватися своїм розумом без керівництва з боку когось іншого. Неповноліття з власної вини — це причина, яка полягає не в нестачі розуму, а в браку рішучості і мужності користуватися ним без керівництва з боку когось іншого. Sapere aude! — май мужність користуватися власним розумом! — такий девіз Просвітлення».

На ініціації я нервував настільки, що більшість деталей зміг зрозуміти тільки тоді, коли своїми очима побачив ритуал. В перші години після ініціації відчув радість досягнення цілі. Але трохи згодом усвідомив, що тепер я є одним з облич нашого Ордену. Тепер кожну мою дію чи вчинок можна розцінювати як вчинок всього Братства. Моє сприйняття світу змінилося, тепер я відповідаю не тільки за себе, а й за братів. Це важко передати словами, але думаю, що всі мене добре розуміють. Як казав Антуан де Сент-Екзюпері: «Нарешті я зрозумів, чому Господь у Своїй любові створив людей відповідальними за один одного і обдарував їх чеснотою надії. Бо всі люди стали послами єдиного Бога, і в руках кожної людини — порятунок всіх».

Після ініціації стало зрозуміло, що попереду тяжка, виснажлива робота над собою. Якщо брати лише емоційне відношення до ініціації, то ту гамму емоцій і думок словами передати неможливо, адже «Світло» лише почало освітлювати темряву моєї душі, а трансформація мого «я» лише почалась. Вірно зауважив один з наших братів: «Якби мулярство займалося тільки посвяченням профанів, то воно вже б виконувало свою місію».

Лише тепер стало зрозуміло: мулярське посвячення є певною технікою, що змушує інакше думати, брати на себе відповідальність. А ще допомагає набувати цілісність. Адже тільки цілісна особистість, яка постійно прагне самовдосконалення, може збудувати храм любові і добра.

Оскільки процес ініціації