Іван Семесюк - Щоденник Україножера

болючою регулярністю та тупою впертістю, бо це єдине, що діє на вас. Йдіть і більш не смітіть! Омінь.

СЛОВО № 4. Гербопрапор

Діти мої! Ось вам божественна пропонова вседержавного значення для покращення загального стану.

Аби змінити долю, треба змінити символ долі. Всі без винятку символи, так чи інакже пов’язані з Вкра­їнським Державним Утворенням, за останні роки рясно замацано щупаками керманичів-дегенератів, яких ви необачно величаєте можновладцями. Це некоректне величання, бо так можна і в зоопарку звернутися до нахабного бабуїна, що вмостивсь за ґратами: «Прошу пане обізяне, вельмишановний бабуїне!». Але ж навряд чи мавпун заслуговує на такі пишні ґратуляції. Можновладець Чєчєтов — звучить не ліпше.

Ці безкарні мавпуни позбавили вас, діти мої, державної символіки. Позбавили самим фактом довгострокового використання її у своїх нешляхет­них справах розкрадання всього і просирання того, що лишилося. Навіть після війни за справедли­вість державний прапор уже складно буде відіпрати від уркаганських плям і аграрно-овочевого амбре. Славетний тризуб можна передати в довічне корис­тування конкуруючим сіцілійським організаціям як подарунок від донецьких колег і як символ вдалого податкового гоп-стопу. Час обирати свіжі національні герби та клейноди. Але як ви вмієте обирати, мені добре відомо — виділені з бюджету гроші ви пиздите, а на решту купуєте в сумнівнного митця огидний малюнок із сонечком. Отже, пропоную не влашто­вувати свято демократичного вибору, а запровадити нові символи насильницьким чином, без колотнечі обговорення.

Для вас, діти мої, спеціально навчений агроельф розробив і втілив новий Гербопрапор Вкраїни. Два в одному, для економії держаного кошту.

Ідея Гербопрапору проста і прагматична: не варто вигадувати велосипеда, а ліпше що-небудь вкрасти в успішних людей.

Отже, за основу взято прапор Британської Імпе­рії, що називається Юніон Джеком. Популярна хрестова композиція одразу надасть Вкраїні імпер­ського шику. Аби показати шанобливе ставлення до традицій, Гербопрапор розцвічено геральдичними агроельфійськими кольорами: бойовим червоно-чорним та землеробським жовто-блакитним.

По центру розташовано стереотипний образ смач­ної істоти — кнура.

Наші сусіди гадають, що сало — це дуже кумедно. Але ж ми з вами знаємо, що сало — це спочатку кнур, а вже потім їжа. Кнур — дуже небезпечна тварина, якщо тицяти їй у п’ятака черевиком приязні. Кнур символізує собою нетолерантність, яка найближ­чим часом вируватиме в Старому Світі. Отже, тут маємо елемент геральдичного пророцтва і дале­коглядності. Цього маргінального і задовбаного життям кнура, своєю чергою, прикрашено гострими зубами і блискучим мюнхенським чубчиком. Ікла символізують експансію та пересторогу сусідам, а мюнхенський чубчик — комунікативність держав­ного апарату. Чому комунікативність? Тому що саме такого чубчика носив один популярний диктатор минулого, який приділяв багато уваги комуніка­ціям, простіше кажучи, якісним автобанам.

За аналогією із назвою Юніон Джек, наш Гербопра­пор носить почесне ім’я Юніон Кнур, що можна вільно трактувати як Союз Небезпеки і Добро­буту. Слово union написано готичними літерами, що символізує собою справжні європейські цінно­сті, а не ту соціал-демократичну хуйню, яку замість них нам підсовують британські лесбійки. Слово knur написане рунічним письмом суто з містичних міркувань. Ліворуч від Кнура розташовано сканди­навську руну нових можливостей Турисаз, праворуч — руну сили Уруз. І, нарешті, головний геральдич­ний елемент Гербопрапору — гумор. Це перший в світі гумористичний державний символ, і в цьому його унікальність і революційність, панове.

Підсумок — Гербопрапор можна використову­вати під час футбольних перегонів збірної, махачів на трибунах з московитами, старосвітських бесід із мусорами, чемних гуманітарних прес-конферен­цій на широкі культурологічні теми. Омінь.

СЛОВО № 5. Гештальт

Слухайте уважно і осягніть! Хоча Совітський Союз і розваливсь, лишилося по ньому чимало неза­критих гештальтів та різного програмного сміття. Щось на кшталт комп’ютерних вірусів, що засіли по темних коморах вітчизняної свідомості і звідти нахабно шкодять прогресу. Однією з таких ідіот­ських совкових звичок, котру ваш бідолашний нарід не усвідомлює, але вживає, є схильність до скоро­чення написання слів у місцях громадського користування. Цікаво й те, що часом скорочують настільки короткі слова, що це втрачає взагалі будьякий сенс.

Найвиразніший приклад — слово «поверх» і його совітський відповідник «этаж». Виходиш з ліфта, напри­клад, на п’ятому поверсі, і бачиш напис на стіні — 5 эт. Хто, коли і навіщо встановив, що треба уникати двох останніх літер в слові «этаж» — достеменно не відомо. Втім, ці сутінкові зомбі (громадяни) живуть на авто­маті, працюють на автоматі, вмирають на автоматі.

5 эт. — це мовчазний пам’ятник цьому автоматизмові.

Але існує ще кумедніший совітський прикол — це складання з таких скорочень довжелецьких назв для різноманітних брутальних держустанов. «Луганськтехспецхуйбудмутмонтаж» — за це треба лікувати болючим чином, наприклад, струмом або ж сокирою. Питаю сам в себе: нахуя — взагалі існують скорочення, якщо з них складають такі невимовні ребуси? Відповідь маю, але вона також невимовна. Хоча, якщо стисло, то стан в якому знаходяться істоти, які замість слова «поверх» пишуть пензликом це уйобіщне «пов», називається глибоко провальним сном свідомості. Мабуть, саме в такій манері прово­дять вільний від існування час столітні прип’ятські дуби та гранітні дніпровські брили.

Все б нічого, але ці дуби й брили наділені людськими правами та надлюдськими амбіціями — і це непо­коїть. 450 дубів в агроельфійському парламенті, на чолі із межигірською брилою. А ви дивуєтеся, що країною правлять упирі. Звичайно, шановні, правлять, бо в приміщенні «Луганськтехспецхуйбудмутмонтажу« є сакраментальний напис — 5 эт. То чом би й не покерувати такими гарними зомбі?

Якби я був проклятим віденським психоаналітиком, то зазначив би наступне: «Схильність до невмотивованих скорочень слів сигналізує про лінивий і, водночас, жадібний дух скорочувача (читай — агроельфа). Йому ліньки дописати дві літери — раз, тисне жаба за казьонную фарбу — два. Діагноз паці­єнта — мудак. Курс лікування — 10 шпіцрутенів на псарні щонеділі. У разі рецидиву — довічна кастра­ція каменюкою. Підпис — лікар-українолог, барон Адольф Вишневецький.

Але я не є віденським психоаналітиком, тому зазначу інакше. Вам не подобається Янукович? То підіть втопіться, бо ви і є Янукович. Врешті, хто перднув в ліфті та нашкрябав слово «хуй» на п’ятому эт.? Часом не ви?

То що ж робити, шановні януковичі? По-перше, повне перевстановлення системи, а по-друге, лютий антивірус. Але є одне але, як казав Майкл Щур, бо операційну систему під назвою Вкраїна влашто­вано таким падлючим чином, що, з одного боку, вона, як і будь-яка система, не може самовдосконалитися без зовнішнього втручання, а з другого, вона не підпуска до себе спеціалістів. Двічі за останні сто років зондеркоманди спеціально навчених тевтонських програмістів намагалися продертися до нашого системного блока. Але троянський вірус завзятості накопав на всіх підступах страшних вовчих ям духовності, натикав