Катя Орлова - Сфера довіри, Катя Орлова

«Скільки ще знань зберігає в собі ця істота, якщо за секунди здатна змінити сам підхід до лікування?» — майнуло в неї в голові.

Вона швидко поглянула в бік проєктора, де зазвичай «мешкала» Нікс. Тепер на борту було дві розумні системи: одна навчилася жартувати й поводитись по-людськи, а інша залишалася холодною, хоч і мала колосальний обсяг знань.

— Вражає, — тихо промовила Рієль, не відводячи очей від формул. — Якщо все це дійсно працює, нам не потрібно чекати на лабораторії планетарного рівня. Можемо почати прямо тут — але доведеться попросити техніків перепрограмувати синтезатори.

Сфера коротко кивнула:

— Я готова вас направляти за потреби.

Рієль відчула, як десь усередині знову заворушилася тривога. «Усе це надто просто. Але якщо воно врятує Коллінза…» — майнула в її думках.

— Тоді почнемо, — промовила вона вголос і натиснула кнопку виклику чергового техніка.

День тягнувся до пізньої ночі за бортовим часом. Коли Рієль та спеціалісти нарешті розійшлися по своїх каютах, Коллінз уже отримував нову серію препаратів, які, за прогнозами, давали вагому надію на його відновлення.

Наступного ранку Рієль розбудив різкий сигнал тривоги, що пролунав по всіх відсіках корабля. Вона стрімко підхопилася з ліжка, хапаючи елементи бронекостюма й надягаючи їх майже на ходу.

— Нікс, що відбувається? Ми вийшли з гіпертунелю?

Голос Нікс пролунала у навушнику: аватар поруч не з’явився.

— Так, Рієль. Крейсер у нормі, але ми одразу прийняли сигнал лиха. Перевалкова станція Сарна-31, біля якої ми зазвичай виходимо, зазнала нападу роттеанів.

— Роттеани… тут? — Рієль застигла на мить, вчепившись у шолом. — Але ж це наша рідна система! Як вони могли нас відстежити?

— Інформації небагато, — голос Нікс був напруженим. — Відомо лише, що станцію атакували. Усі отримали наказ зайняти бойові пости. «Мавка» вже ввімкнула маскування. За пів години вийдемо на орбіту.

— Зрозуміло, — коротко відповіла Рієль і кинулась бігти коридорами.

В ангарі вона з розбігу вскочила на протягнуту «руку» меха під керуванням Нікс і вже за мить опинилась у кабіні. Пара звичних рухів — і нейропорти зафіксувались у роз'ємах. Уже за пів хвилини вона повністю відчувала себе єдиною з бойовою машиною.

Нікс миттєво вивела на екран зображення наближення до Сарни — холодної, безжиттєвої планети з кам’яними пустелями, позбавленої атмосфери. Розташована на околиці системи, що стала новим домом для нащадків землян, вона слугувала перевалковим пунктом для далеких перельотів. За роки мирного життя колоністи освоїли не лише систему Kepler, а й кілька сусідніх зоряних систем, використовуючи гіпертунелі як звичайний транспорт.

У режимі невидимості «Мавка» прямувала до великої космічної станції, що зависла на орбіті Сарни. Камери наблизили зображення — і всі побачили, що гігантський «бублик» станції ніби «надкусили»: зяяла пробоїна з розплавленими, рваними краями. Навіть з відстані було видно, наскільки серйозні пошкодження.

— Оце так… — прошепотів Кліщ у внутрішній канал. Його слова змінила схвильована іспанська лайка Рамірес.

— Командире Мітчеле, що в нас там? — вимагала Рієль, намагаючись не видати тривогу в голосі.

Відповіді не було одразу. Після кількох напружених хвилин заговорив хриплуватий голос Мітчела:

— Відбій тривоги, хлопці. Можете покинути бойові пости. Ми запізнилися: все вже скінчилось. Станція відбила атаку, знищивши два кораблі роттеанів, але й сама зазнала тяжких втрат. Противник пішов у «камікадзе», врізавшись у щити кораблем. Поле не витримало удару — в обшивці утворилася гігантська діра. За попередніми даними, загинуло близько двох сотень людей. Роттеанські судна вибухнули.

— Отже, тепер вони знають про ще одну з наших колоній… — похмуро прокоментував Беспалий. — Далі почнуться нові напади, сумнівів немає.

Рієль зі стислим відчуттям у грудях дивилася на рвану діру в колись ідеальному колі станції. Їй дуже хотілося вірити, що війна не торкнеться «рідних» світів… але, схоже, роттеани справді посилювались. Скоро колоністам доведеться дати генеральний бій, щоб захистити населені планети.

Ніби відчувши її думки (а, скоріше, зчитавши міміку через сенсори меха), Нікс заговорила незвично тихим, нетиповим для себе тоном:

— Вона погодилась допомогти. Сфера заявила, що готова відкрити нам деякі секрети підсилення енергетичних щитів, — сказала Нікс. — Можливо, це змінить хід війни, яка вже занадто довго триває.

Рієль мовчала, дивлячись на «димлячу» проломину станції. У ній спалахнув промінь надії — і водночас тривога перед невідомим, що йшло рука об руку з союзом із давнім, непізнаним розумом.

Кінець