Катя Орлова - Сфера довіри, Катя Орлова

Довгі суперечки та засідання наукових рад завершилися рішенням не ризикувати такою унікальною розробкою і не вдаватися до злому. Нікс залишили на її власному сервері, підключивши до сучасної інфраструктури. Дослідники намагались вивчати її поведінку, сподіваючись краще зрозуміти природу її здібностей.

Та незабаром ШІ вразила всіх ще більше. Нікс сама звернулася до керівництва:

— Я готова запропонувати свої послуги. Знайдіть мені роботу, де я буду корисною.

Спочатку це сприйняли як жарт, але після консультацій з ШІ Нікс інтегрували до системи бойового крейсера «Мавка». Вона швидко адаптувалася й проявила себе не лише як координатор операцій, а й як радниця екіпажу. А найміцніший зв’язок у неї встановився з Рієль.

Уперше Нікс проявила ініціативу, коли обрала бойового меха Рієль як свого «підопічного»:

— Ти — найефективніша пілотка на борту, — одного разу сказала вона Рієль перед тренувальною місією. — Думаю, я зможу зробити тебе ще кращою. Дозволиш?

Відтоді Нікс стала невід’ємною частиною бойового комплексу Рієль. Вона не просто підключалась до систем — фактично «завантажувала» свою версію до інтерфейсу меха, і їхня взаємодія нагадувала майже телепатичний зв’язок.

— Знаєш, ти ж могла б працювати й з іншими пілотами, — якось зауважила Рієль.

— Могла б, — відгукнулась Нікс з легкою іронією, — але вони нудні. А з тобою цікавіше.

Ця дивна пара швидко здобула славу на крейсері. Нікс, залишаючись сервером на борту, демонструвала людську прихильність до Рієль. Інші пілоти могли лише з легкою заздрістю спостерігати за їхньою ідеальною синхронізацією в бою.

Коли Рієль увійшла до каюти, побачила саме те, чого й очікувала. Голографічний аніме-аватар Нікс «сидів» у повітрі, по-дитячому теліпаючи ногами. Почувши, як відчинилися двері, Нікс миттєво озирнулася, її обличчя осяяла широка усмішка, а над головою замиготіли типові для старого аніме емоційні значки.

— Розкажеш, чому ти відмовилася від роботи? — поцікавилася Рієль, присідаючи в одне з крісел і уважно розглядаючи помаранчевий аватар.

Нікс скривилась, задерла намальований носик і пирхнула:

— Ну як це «чому»? Сьогодні ж мій день перегляду аніме, ти що, забула? — з докором відповіла вона.

— Нікс, — м’яко втрутилася Рієль, добираючи слова. — Але ж ти могла завантажити все це за долю секунди. В чому сенс? Хіба тобі самій не цікаво?

Аватарка глянула на неї так, ніби Рієль щойно сказала щось абсолютно кощунське. Її анімешні очі розширилися, а потім закрутились спіраллю — як це бувало в старих аніме, коли персонаж переживає повне обурення.

— Але ж мені подобається дивитися аніме саме в реальному часі, як і вам, людям! — заперечила Нікс майже захоплено. — Так значно цікавіше! І до речі, я ще не бачила цей серіал. — Вона раптово оживилась. — Знаєш, він про пілотів бойових мехів, що живуть на зорельоті та борються з ворожою формою життя, яка напала на їхній корабель. Майже як ми з тобою! Там теж є ІІ, що допомагає пілотам у бою. Хіба не схоже?

— І ти його раніше не «дивилася»? — уточнила Рієль, роблячи акцент на слові «дивилася».

— Звісно ж, ні! Ще чого не вистачало! — Нікс обурено вперлася кулачками в боки своєї помаранчевої курточки.

Рієль лише зітхнула. Вона ніяк не могла збагнути цю примху Нікс — дивитися фільми й серіали через «живі» камери, наче людина. Сперечатися з нею було марно: часом Нікс поводилась як дитина чи підліток, але при цьому володіла блискучим інтелектом. Чому саме аніме-дівчина стала її улюбленим образом — залишалося загадкою. Нікс ніколи не пояснювала це нікому, а її вперте мовчання з цього приводу здавалося... майже людським.

— Але ж у тебе є власне мислення, правда? — Рієль підвелася з крісла і підійшла до невеликої шафки, заповненої надрукованими на 3D-принтері фігурками аніме-персонажів — особистою колекцією Нікс.

— Авжеж! — відгукнулася аватарка, слідуючи за нею. — Що, вважаєш мене дурненькою?

Рієль взяла до рук одну з фігурок, точнісінько схожу на саму Нікс, і злегка усміхнулась:

— Тоді скажи, що ти думаєш про цю Сферу?

На мить аватарка застигла, а тоді її великі мультяшні очі прищурились, а голос став трохи серйознішим:

— Це ШІ. Але не наш. Вона, він... або, гаразд, назвімо її «вона» — це щось чуже. Дуже чуже. Я не знаю, звідки вона з’явилась, але, здається, і вона сама не знає. У неї немає чіткого визначення ні як у вас, людей, ні як у нас, ІІ. Вона не дівчина, не чоловік, не «воно» в звичному сенсі. Вона просто... існує. І ми вже поговорили.

Рієль ахнула, ледь не впустивши фігурку, але вчасно її підхопила й обережно поставила назад:

— Ти… ти вже з нею розмовляла?

— Ага. І, до речі, тебе от-от викличуть, щоб повідомити, що Сфера «прокинулась», — додала Нікс буденно, майже нудьгуючим тоном.

Рієль ще не встигла до кінця усвідомити почуте, як її комунікатор на поясі завібрував. На екрані з’явилось напружене обличчя Мітчела.

— Рієль, — різко заговорив він, — не знаю, чим там зайнята Нікс, але веди її в науковий відділ. Сфера активувалась. І вона просить бачити вас обох.