Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

— От бачиш! Витвір мистецтва, а не коментар! А ти боявся читати...

— Я боявся почати розуміти їх, — зауважив чоловік. — Хоча "пальми, які мали налити коньяк" звучать всіляко зрозуміліше за "згорілу трансформаторну будку в лісі".

— Ти звикнеш, — співчутливо поплескала його по плечу і запропонувала найдорогоцінніше. — Відбивнушку? Чудово знімає стрес!

— Заїдати нерви — погана практика, — буркнув він, але все ж таки наколов на виделку і відкусив.

— А хто сказав, що нерви знімає жування? Е ні, золотко...нерви знімають два кілограми філейки, які ти відбиватимеш з годину замість скандальних клієнтів, а потім смажитимеш на повільному вогні, щоб гарно приготувалися.

Погляд Даймонда застиг на моїх губах і на мить блимнув тим самим вогнем, про який я розповідала. Це ще що таке було? Він спалити мене забрався? Чи вбити? Он, яким кровожерливим виразом очей розглядає. Прямо як я своє багатство...

— А ти починаєш мені подобатись, відьмо.