Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

— Я такими темпами поправлюсь... Стільки добра! — бурмотіла Лакі, набиваючи щоки так, що вже не поміщалося.

— В тебе прекрасна фігура, красуне, — ніжно зауважив, махаючи хвостом. — Їж скільки душі заманеться.

— Я ж пів кухні тобі з'їм, — зауважила вона, ковтаючи черговий шматочок філейки.

— Значить я домовлюсь, щоб принесли ще, — прошепотів їй на вушко і обережно витягнув з пащі  шматочок м'яса, який не поміщався.

Кухня наповнилася теплом та затишком. Десь на вулиці ходили стомлені нелюди.  На сайті все ще падали обурені коментарі. Але тут, на цій кухні я відчував себе таким щасливим, ніби зжер всіх грішників у світі.  І я ладний був ще раз отримати по хвості, тільки б вона була такою ж задоволеною як зараз.

— Ти для мене дорожча за всі філейки у світі, Лакі, — вирвалося з рота.

Хто б міг подумати, що  для справжнього щастя потрібно було зовсім небагато: трохи м'яска, теплий друг поруч — і впевненість, що навіть у найбільшому безладі світу є куточок, де тебе завжди зрозуміють і нагодують.

КІНЕЦЬ

Кінець