Герой Переказу - Бреннах, Герой Переказу

Частина 7. Звитяга

Частина 7. Звитяга

Бреннах і його загін з п’ятдесяти баттанських фіанів отримали наказ підтримати армію Південної імперії під час великої битви. Їхню групу посилили імперськими лучниками, щоб створити загін для удару з флангу. Їм доручили влаштувати засідку і, дочекавшись потрібного моменту, обрушити град стріл на північних імперців, які атакували головні сили Реджії.

Коли битва почалася, Північна імперія, очолювана Люконом, здавалося, мала перевагу. Легіонери зімкнули лави, їхні командири вправно керували штурмом. Але коли ворожі війська заглибилися в бій, загін Бреннаха несподівано з’явився з лісу та почав засипати стрілами фланг північних легіонерів. Їх застали зненацька: солдати падали один за одним, щити не встигали прикривати цілі. У рядах Люкона почалася плутанина.

Але імперський командувач швидко зрозумів ситуацію і направив у контратаку елітну кінноту – важкоозброєних катафрактаріїв. Заковані в броню вершники кинулися на лучників, розбиваючи ряди. Бреннах, помітивши атаку, крикнув відступати, але було вже пізно. Він сам вступив у бій, рубаючи ворогів дворучним мечем. Один з катафрактаріїв вихопився вперед і вдарив його шаблею по спині. Удар був сильним, і Бреннах впав у багнюку. Все навколо потемніло.

Він прокинувся в чужому місці. М’яка постіль, запах трав і ладану. Очі звикали до світла, і він розгледів високі колони, мармурову підлогу та дорогі килими. Його груди стискало бинтами, але біль була терпимою. Бреннах зрозумів – він у Лікарноні, в імперському палаці.

До покоїв увійшли служниці. Одна принесла воду, інша перевірила пов’язки, ще дві щось перешіптувалися між собою. Коли Бреннах спробував підвестися, одна з жінок обережно поклала руку йому на плече:

— Лежіть спокійно. Лікар сказав, що вам ще потрібен відпочинок.

Бреннах фиркнув, але підкорився. Втома все ще була в тілі.

Через деякий час двері знову відчинилися, і в покої увійшла Реджія. Вона була в темно-синьому шовковому платті, з легким плащем, перекинутим через плечі. Очі її виблискували розумом і холодним розрахунком.

— Нарешті ти прийшов до тями, — сказала вона, підійшовши ближче. — Я вже почала думати, що ти занадто слабкий для такої долі.

Бреннах спробував сісти, приховуючи біль.

— Вижив. І не завдяки твоїм лікарям.

Реджія усміхнулася.

— Твої заслуги в битві неможливо переоцінити. Завдяки вашій атаці ми змогли послабити армію Люкона, і зрештою йому довелося погодитися на мир. Північна імперія зазнала серйозних втрат, а я зберегла столицю.

Бреннах відчув, як щось змінилося в її голосі. Вона більше не дивилася на нього просто як на найманця. Але він не знав, добре це чи погано.

— Відпочивай, Бреннах. Ти ще знадобишся мені, — додала вона й вийшла з покоїв, залишивши його з роздумами про майбутнє.
 

Бреннах прокинувся через кілька днів. Слабкість в тілі залишалась, але дух його був сильним. Кожен м'яз болів, і кожен ковток води приносив полегшення. Але навіть серед всього цього болю, він не міг забути той момент, коли він упав від удару катафракта. Він запитав себе, чому не загинув. Чому саме він вижив?

Можливо, він і не був таким великим воїном, як думав про себе раніше. Можливо, то була просто удача.

Але Реджія не могла не помітити цього. Її слова були досить чіткими і прямими: вона не дивилася на нього просто як на найманця. Вона бачила в ньому щось більше. І це було настільки ж неочікувано, як і тривожно.

Вона продовжувала приходити до нього в покої, перевіряти, чи він на ногах, чи готовий до нових битв. Але це не було звичайною турботою. Її погляд, навіть коли вона робила вигляд, що просто допитує про його самопочуття, був вражаючий.

І ось, через кілька тижнів, Бреннах був на ногах, готовий виконати нове завдання. Реджія, як і обіцяла, не забула про його роль у боротьбі з Північною імперією. І тепер перед ним стояло нове завдання: зібрати баталію для подальших наступальних дій, щоб здобути перемогу й остаточно зміцнити її владу.

Він зібрав баттанців, власних людей, і почав готувати їх до нових боїв. Він знав, що їхня сила в обстрілах з лука, в тому, що вони могли ідеально замаскувати свої позиції в лісах. Але його думки не покидали питання, яке виникло відразу після зустрічі з Реджією. Що вона від нього хоче? І чому її інтерес до нього не був просто політичним?

Тим часом новини з фронту змінювались. Північна імперія почала згортати свої сили, і наступ на Лікарнон продовжувався, але вже не з такою інтенсивністю, як раніше. Реджія не лише тримала в руках владу в столиці, вона вже й планувала розширення своєї імперії.

Але Бреннах знав, що найбільше його турбувало – це не війна і не битви. Його тривожило те, що він став занадто важливим. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍