Тетяна Вітер - Емпатус-Х: сльоза Титана, Тетяна Вітер

— Не на часі!

Не встигла я договорити, як він вже акуратно опустився переді мною на одне коліно, швидко витягаючи шкарпетки з моєї кишені.

— Ей!

— Не рухайся!

Його біонічні пальці вправно розшнурували мої кросівки, і холодний вітер пробіг по шкірі. Потім Сіріус дбайливо натягнув на мене шкарпетки. Я повинна була протестувати, але чомусь не зробила цього. Може, тому що це було… приємно?

— Тобі личить, — зазначив серйозно.

Моє обличчя спалахнуло.

— Якщо наступного разу ще й на побачення покличеш…

— Це можливо?

— Забудь!

Раптом на екрані над одним із клубів замерехтіло екстрене повідомлення з нашими світлинами: “Розшукуються: Айріс Нексіс та біоандроїд Емпатум-X, він же Сіріус Титанус. Винагорода: 1 000 000 кредитів”.

Скривившись після прочитаного, потягла Сірі в бічний провулок. Позаду пролунав гуркіт автоматних черг. Одна куля пройшла поруч із моєю головою, розбивши рекламний банер, який затріщав, сіючи іскри.

Розряд. Біль. Струм по тілу. Коліна підкосилися. Я важко дихала.

— Сірі?

Його система виведена з ладу. “Кібердрайв” чудово підготувалися.

— Ні-ні, тільки не зараз… Я маю рухатися. Ма. Ю.

Намагалася підповзти ближче. Крізь шум у голові пробивалися механічні кроки. Четверо Рейнджерів у чорних бронекостюмах синхронізовано вийшли з темряви. Їхні обличчя ховалися під дзеркальними шоломами.

Один із них нахилився до мене — вже знайомий офіцер Кейн Рікс.

— Айріс Нексіс, гру скінчено! Ви заарештовані за порушення протоколів емоційної стабільності, ліцензії кібербезпеки, та нелегальну розробку автономного ШІ.

— Надто довго ж ви за мною бігали!

Рейнджер проігнорував мій сарказм. — Гроші вирішують усе, правда, Кейн? — додала пошепки.

Його шолом не дав побачити реакцію, але він почув. Сіріус поволі підняв голову, намагаючись відновити систему. Його карі очі змінилися на холодні сірі.

— Коефіцієнт небезпеки: 100%. Рекомендація: вжити контрзаходів.

— Не тепер, Сірі! — прошипіла, намагаючись знайти хоч якийсь вихід.

Але один із Рейнджерів без зайвих слів копнув мене у живіт, а десь позаду — холоднокровний голос Кейна:

— Андроїд вже неактивний.

— Сірі… — прошепотіла безнадійно.

Світ перед очима розплився, коли нас грубо затягнули в службовий аерокар.

Прийшла до тями, лежачи на холодній підлозі якоїсь лабораторії. Біля мене, прикований електромагнітними кайданами, нерухомо сидів Сіріус.

— Де ми? — прошепотіла.

Як давно я почала говорити “ми”, а не “я”?

— Лабораторія “Кібердрайв”, — відповів він тихо. — Система безпеки заблокувала частину моєї свідомості.

Перш ніж я встигла щось сказати, двері відчинилися, і сюди увійшли чоловік у дорогому костюмі та офіцер Кейн Рікс.

— Айріс, Айріс... Я ж натякав, що ти не зможеш ховатися вічно.

Мене охоплює холодний жах. Колись Генрі Вайс працював із моїм батьком. Тепер він керівник “Кібердрайв”?

— Чого вам треба? — прохрипіла я.

Він посміхнувся, перехоплюючи мій схвильований погляд на Сіріуса.

— Розблокуй доступ до його емоядра — і ти вільна.

— Інакше?

— Побачиш.

Кейн підійшов і встромив мені у шию шприц. Знову темрява…

Прокинулася від різкого болю, сидячи на холодному металевому кріслі. Система моніторингу мого стану світилася червоним. Навпроти стояв Вайс, а поряд — Сіріус, підключений до сотень проводів.

— Він неймовірний! — захоплено вигукнув Вайс. — У твоїй лабораторії маячок: знаючи про все від початку, я щоразу сміявся над твоїм бойкотом Люміса. Я спробував розібрати код, але він зашифрований і адаптується в реальному часі. Це... неоціненно. Ти перевершила свого батька…

— Відпусти Сіріуса!

— Як не будеш співпрацювати, ми перезапустимо його свідомість. Він забуде тебе.

— Айрі... не слухай його, — раптом крикнув Сірі. — Моє життя — це лише код. Але твоє... справжнє і дорожче за моє.

Я стиснула губи, відчуваючи, як усі погляди в лабораторії прикуто до мене.

— Ти вагаєшся, а це вже добре.

Вайс підійшов ближче і сів на край столу навпроти мене. Його тремтячі руки сперлися на металеву поверхню.

— Знаєш, що іронічно, Айріс? Я маю не більше року.

— Що?

— Моя нервова система руйнується. Кібернетичні імпланти можуть підтримувати тіло, але не душу.

Чи варто йому вірити? Він може брехати так само легко, як і дихати.