Маринка Черемних - Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних

5 розділ

Карім 

- Заходьте- я почув її голос і відразу ж на лице полізла посмішка

- Доброго вечора, Ніко Олексіївно- я поклав на її стіл букет і тільки зараз вона підняла свої прекрасні очі на мене. Посмішка осяяла її обличчя, вона відкинулася на спинку стільця

- Доброго вечора, Каріме Володимировичу- лукаво посміхнулася дівчина. Я обійшов її стіл, вона підвелася зі стільця, охопив її талію руками та притягнув до себе. Ручки Ніки лягли на шию, я ледь торкнувся її вуст своїми. Які ж вони... солодкі. Їхній смак за 5 років не змінився

- Не очікувала тебе тут побачити- я посадив її на робочий стіл та гладив ніжку.- Вже нарив всю інформацію про мене?

- Я був здивований, що ти маєш свій клан. Але, я все рівно маю питання- з яких пір твій батько тобі найзятятіший конкурент?- очі Ніки стали трохи злими. Вона погладила мою щоку, злізла зі столу та пішла до вікна

- 5 років тому, коли ти поїхав і ви розірвали всі зв'язки, він планував розорити твою компанію після твого раптового зникнення і зробити це кинувши туди бомбу... не одну. Після того, як я це дізналася, відразу ж розповіла про його план Мілі. Тоді за день ми зібрали команду та зробили дещо...- я не вірив своїм вухам. Про це я не знав. Але навіщо йому це? Я підійшов до неї, притиснув спиною до своїх грудей та закріпив руки на животі

- Що ти зробила?- запитав я

- Ми надали інформацію одним людям про його план і вони закидали його офіс бомбами. Але він вижив, щур- здається я забув всі слова на цьому білому світі

- Потім я поставила йому великі умови- або ж він припиняє розорювати твої компанії та веде свій бізнес, або ж буде воювати проти мене. І як бачиш, скотина вибрала другий варіант. Йому не вдалося заподіяти твоєму головному офісу ніякої шкоди, бо я приставила туди багато людей, та і зараз ніхто з його підопічних не рипається туди, бо вони відразу ж будуть завалені моїми снайперами. Я знаю наскільки важливий для тебе саме цей офіс, тому мені довелося прикласти багато зусиль, щоб його зберегти- розповіла дівчина. Зараз мої очі напевно були круглими, як гарбуз. Дійсно, коли я поїхав, мені приходили листи з погрозами, якщо я не припиню виготовляти та поставляти зброю та алкоголь, то робота мого 20-поверхового офісу припиниться і він буде стертий з лиця землі.

Мої люди також контролювали кожен крок Олійника, але я думав, що завдяки їхнім силам він туди не йде, а виявилося, що завдяки Ніці мій офіс зараз цілий та працює на повну потужність. Я розвернув Ніку до себе обличчям та дивився їй в очі:

- Ти розумієш, що зробила на той момент нереальне? Хоч трішки могла подумати про себе?! Та він міг запросто тебе вбити, навіть оком не кліпнути. Ти могла постраждати!- прикрикнув трішки я на неї. Якби ж я тільки знав, що вона все це затіяла, я б ні на хвилину не дозволив їй ризикувати своїм життям

- Тоді я не думала про себе- почала говорити Ніка,- мені важливо було зберегти те, чим ти живеш і я це зробила

- Чорт, я цим не живу, я всі ці роки тільки тобою і жив!- крикнув я та відпустив її зі своїх обіймів. На обличчі дівчини було багато емоцій: від здивованості до прихованої радості

- Я був ідіотом, що поїхав тоді і не зізнався тобі у своїх почуттях. Якби я залишився з тобою, я б поставив тебе під удар, бо становище, в якому ми опинилися тоді, було не з найкращих- сказав я та сів  на її стілець. Хвилин 10 між нами була тиша. Цікаво, що зараз робилося в голові дівчинки? Маленькими кроками дівчина наближалася до мене, сіла мені на коліна та охопила плечі руками, щоб не впасти

- Ти дуже сердишся на мене?- тихо запитала вона та опустила очі

- Я взагалі на тебе не серджуся- я взяв її лице в свої руки і тепер ми дивилися один одному в очі,- але хоч на хвилину ти могла подумати про себе, а не про мене, я б якось і сам викрутився

- Я дуже не хотіла, щоб ти собою ризикував, тому і зробила це

- Я не хочу, шоб ти колись ще так ставила своє життя під удар. Тому найкращим варіантом буде покинути цю небезпечну роботу

- Я не можу, керівник тут я, а перекладати всі обов'язки на сторонню людину я не хочу- Ніка опустила свою голову мені на плече

- Підеш у декрет- пожартував я та стримувався, щоб не засміятися. Дівчина підняла на мене погляд та хитро посміхнулася:

- Якщо я колись і піду у декрет, то ти підеш разом зі мною, ти ж це розумієш, не дурний?- своїми бедрами вона охопила мої

- Розумію, я всі справи передам Максу, а ти своєму заступнику. До речі, перед тим, як я заходив, то вона виходила?- я гладив її ноги

- Так, Міла

- Вона не збирається у декрет?- ми разом засміялися

- Точно ні- дівчина розстібнула мій піджак

- Тоді все вирішили- під її светр я поклав руки на її талію та гладив

- Дуже швидко ти все вирішив, моя згода вже не потрібна?- біля моїх губ запитала Ніка

- Ти і так згодна, чи я помиляюся?- запитально підняв брови. Замість відповіді дівчина палко припала до моїх губ. Я посадив її на стіл та проник у рот язиком. Легко натиснув на її спинку, вона прогнулася та видала стогін. Дах зриває. Відірвався від її вуст

- Поїхали до мене- запропонував я, руки Ніки якимось чином були на моєму ремені

- В нас тим більше є багато часу, щоб насолодитися один одним- я цілував її шию

- Чорт, Висоцький, я себе ледве стримую- одна рука дівчини вже почала розстібати мій ремінь, я вчасно перехопив її

- Поїхали- вона взяла свою сумочку, я взяв тяжкий букет, дівчина замкнула кабінет і ми зайшли у ліфт. До першого поверху повторили наші пристрасні поцілунки. Секретаря на рецепшені вже не було, це добре. Я зняв блокування з автомобіля, відкрив двері Ніці, поклав букет на заднє сидіння, сів за кермо і ми поїхали до моєї квартири. 

 

Ніка

Поява в офісі Каріма мене майже не здивувала, але великий букет квітів це дуже несподівано, адже мені ніхто ніколи не дарував таких великих букетів. Ще і квіти мої улюблені... здається, що він їх не забув. Цей чоловік звів мене з розуму ще 5 років тому, зараз я вже просто божеволію від однієї його присутності біля себе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍