Герцог Фламберг - Металевий хлопець, Герцог Фламберг

Раптом, з-за хати вибігла її кішка Марта. Вона терлася об ноги Катрусі, муркотячи від задоволення. Катруся погладила кошенятко і пригорнула його до себе. Марта замурчала ще голосніше і заснула у неї на колінах.

Катруся подивилася на село. Будинки, занурені в сутінки, здавалися ще більш затишними. З деяких вікон лилося тепле світло, створюючи в них атмосферу домашнього затишку. Десь у далечині гавкав собака, нагадуючи про те, що життя в селі триває навіть у цей пізній час.

Катруся подумала про те, як їй пощастило жити в такому прекрасному місці. Про те, як вона любить це село, з його старими хатами, квітучими садами і доброзичливими людьми. І про те, як вона нетерпляче чекає на зміни, які незабаром відбудуться в її житті.

Вона усміхнулася, відчуваючи, як тепло розливається по всьому тілу. Це було відчуття спокою, впевненості в майбутньому і безмежної радості.

Сонячні промені почали помалу зникати за обрієм, залишаючи після себе лише смужки багряного та фіолетового. Тиша вечора була перервана мелодійними звуками, що линули з веранди. Катруся, сидячи на старій лаві, наспівувала англійську пісню про кохання. Її голос, спочатку тихий і сором’язливий, поступово набирав сили, зливаючись з вечірньою прохолодою.

Слова пісні, вивчені напам’ять, вислизали з її уст з такою легкістю, наче вона співала їх усе життя. Кожне слово, кожен звук наповнювався особливим змістом, відображаючи її почуття, її мрії. Вона уявляла себе героїнею цієї пісні, яка з нетерпінням чекає на свою другу половинку.

Марта, що мирно спала на її колінах, підняла голову і подивилася на господиню великими зеленими очима. Здавалося, вона теж насолоджувалася цією мелодією, муркотячи під ніс.

Вітерець підхопив мелодію і поніс її над селом. Здавалося, що навіть дерева і квіти затамували подих, щоб краще послухати цю ніжну пісню. Деякі вікна в хатах відчинилися, і звідти доносилися ледь чутні звуки – хтось прислухався(Іванко), хтось посміхався, згадуючи власні юнацькі мрії.

Здавалося, що навіть птахи в гніздах замовкли, щоб послухати цю незвичайну мелодію. Їхнє цвірінькання стихло, ніби вони теж зачарувались співом дівчини. У цей момент Катруся відчула себе вільною, як птах, що злетів з клітки. Її голос, ніжний і трепетний, розносився над селом, переплітаючись зі звуками природи, і в цій гармонії вона відчула себе частинкою чогось великого і прекрасного.

Вона зрозуміла, що її життя ось-ось зміниться, і вона готова до будь-яких змін. Її серце билося в очікуванні зустрічі з тим, хто мав стати її супутником життя. І хоча вона розуміла, що це незвичайний супутник, робот, але в її уяві він вже був живим, відчуваючим і кохаючим. Вона бачила їхні спільні прогулянки під місячним світлом, чула його сміх, відчувала тепло його долоні в своїй.

Коли останні звуки пісні зникли в повітрі, настала глибока тиша. Катруся сиділа на лаві, заплющивши очі, і відчувала, як її серце переповнюється щастям. Вона усвідомлювала, що кохання не знає меж, воно може виникнути між будь-якими істотами, навіть якщо одна з них – створена руками людини.

Марта, яка весь час спокійно спала на її колінах, раптом підняла голову і подивилася на господиню великими, допитливими очима. Здавалося, вона теж відчула цей особливий момент, цей переломний пункт у житті Катрусі.

Встаючи з лави, Катруся погладила кошенятко і прошепотіла: "Все буде добре, Марто. Все буде дуже добре". І в цей момент вона повірила в це всім серцем.

Місяць піднявся вище, освітлюючи сад срібним світлом. Тіні від дерев танцювали на землі, створюючи химерні візерунки. Катруся довго стояла на веранді, дивлячись на нічне небо. Здавалося, що зірки посміхаються їй, підтримуючи її в цей хвилюючий момент.

Вона уявляла, як вони будуть разом гуляти по парку, тримаючись за руки. Як він буде розповідати їй цікаві історії про далекі країни, а вона буде слухати, зачарована його голосом. Як вони будуть сміятися разом, дивлячись на старі фільми. Її серце переповнювало щастя від однієї думки про те, що скоро вона не буде сама.

Коли пісня закінчилась, Катруся ще довго сиділа на веранді, насолоджуючись тишею і спокоєм. Вона відчувала, що все йде так, як має бути. І хоча попереду її чекало багато невідомого, вона була готова до будь-яких випробувань. Адже поруч з нею буде той, кого вона любить(чого і вам, читачам бажаю).

+++

Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.

Якщо сподобалося підтримайте лайком і підпискою. Також не видаляйте з бібліотеки.