Герцог Фламберг - Металевий хлопець, Герцог Фламберг

×××

Дні, що минали, перетворилися для Катрусі на суцільне вивчення англійської. Її кімната перетворилася на маленький мовний клас. Старий, потертий підручник, з обкладинкою, що вицвіла від сонця, став її найвірнішим другом. Жовті сторінки були заштриховані, пописані, а деякі слова підкреслені різними кольорами, ніби веселка на сірому аркуші. Катруся годинами сиділа за дерев’яним столом, нахилившись над книжкою, наче розгадувала загадку стародавнього свитка. Її ручка безперервно літала по сторінках, виводячи рядочки незрозумілих символів, які поступово набували сенсу.

Спочатку це було важко, як спроба розгадати таємницю стародавнього манускрипта. Слова плуталися в голові, граматика здавалася нездоланною стіною, а вимова – незрозумілим набором звуків. Але Катруся була наполеглива. Вона повторювала алфавіт до тих пір, поки літери не витанцьовували перед її очима, як веселі метелики. Вона вивчала нові слова, повторюючи їх про себе знову і знову, поки вони не западали їй у пам’ять. Кожне нове слово було маленькою перемогою, кроком до її мети.

Іноді, коли сили залишали її, Катруся виходила на веранду і дивилася на небо. Здавалося, що зірки моргають їй, підбадьорюючи і надихаючи. Вона уявляла, як кожна зірка – це нове слово, яке вона вивчила. А все небо – це безмежний океан знань, який вона тільки починала досліджувати.

Вона слухала англійські пісні, намагаючись розібрати слова. Спочатку це було схоже на безглуздий набір звуків, але поступово вона починала розрізняти окремі слова, фрази, а потім і цілі речення. Вона дивилася англійські фільми, читала книги, розмовляла сама з собою, вимовляючи нові слова і фрази.

Бували моменти, коли хотілося все кинути. Коли здавалося, що нічого не виходить і що вона ніколи не зможе оволодіти цією мовою. Але потім згадувала про свої мрії, про те, як вона буде розмовляти з ним, своїм андроїдом, і сили до неї поверталися. записуючи їх у зошит і вимовляючи вголос.

Часто вона вставала посеред ночі, щоб вимовити кілька слів шепотом, аби не розбудити домашніх. Іноді їй здавалося, що вона ніколи не зможе оволодіти цією мовою. Але потім вона згадувала про "Американо-2000" і знову бралася за підручник. Вона уявляла, як вони розмовляють, як вона легко і вільно висловлює свої думки.

«Hello, my name is Katrusia. It’s nice to meet you», – повторювала вона, дивлячись на своє відображення в дзеркалі. Її голос звучав невпевнено, але вона продовжувала тренуватися.

Катруся почала шукати будь-які додаткові матеріали, які могли б допомогти їй у вивченні мови. Одного разу, вона знайшла в старезній, як світ, скрині касету з англійськими уроками. З радістю вставила її в магнітофон і почала повторювати за диктором. Голос диктора був спокійним і впевненим, і Катруся намагалася наслідувати його інтонацію.

З кожним днем вона відчувала, як її знання англійської мови покращуються. Спочатку вона могла лише вимовити кілька простих фраз, а потім почала складати невеликі речення. Вона почала розуміти більше слів, а граматика перестала здаватися такою складною.

Катруся мріяла про день, коли зможе вільно розмовляти з "Американо-2000" про все, що завгодно. Вона уявляла, як вони будуть сміятися разом, як він буде розповідати їй цікаві історії про світ, який вона ще не бачила. І хоча до цього дня було ще далеко, Катруся була впевнена, що досягне своєї мети. Адже любов до мови і наполегливість – це найкращі помічники у навчанні.

×××

Вночі Катрусі снилися дивовижні сни, такі яскраві та реальні, що вона ледве могла відрізнити їх від дійсності. Вона бачила себе на безмежному пляжі, де дрібний, теплий пісок ласкаво масажував стопи. Поруч, високий, сталевий чоловік з м'якими рисами обличчя, посміхався до неї, його очі сяяли теплом. Вони гуляли по узбережжю, сміялися, тримаючись за руки, а морський бриз ніжно пестив їхню шкіру. Хвилі, немов пухнасті коти, ліниво плескалися об берег, створюючи спокійну мелодію.

Іноді їй снилося, що вона танцює з ним на балу в пишній сукні, що кружляла навколо неї, як пелюстки троянди. Він обертав її в легкому вальсі, їхні погляди зустрічалися, і в них читалося безмежне щастя. Вона відчувала себе справжньою принцесою, оточеною розкішшю і увагою.

Або ж вони літали на повітряній кулі над містом, дивлячись на яскраві вогники, що мерехтіли внизу. Він розповідав їй цікаві історії про різні країни, а вона слухала, зачарована його голосом.

Прокидаючись вранці, Катруся відчувала легкий смуток від того, що це був лише сон. Серце стискалося від туги за тим щастям, яке вона відчувала уві сні. Але ця легка меланхолія швидко змінювалася радісним очікуванням. Адже вона знала, що скоро її мрія стане реальністю.

Вона вставала з ліжка, розтягувалася, і посміхалася сама до себе. Потім підходила до вікна і дивилася на схід сонця. В його променях їй здавалося, що вона бачить обриси свого майбутнього щастя.

Іноді, коли самотність ставала нестерпною, вона брала в руки його фотографію і довго розглядала його обличчя. Вона уявляла, як вони сваряться і миряться, як разом переживають радощі і труднощі. Ці мрії допомагали їй пережити важкі моменти очікування.

З кожним днем ​​її почуття до "Американо-2000" ставали все сильнішими. Вона вже не просто чекала на нього, як на якийсь предмет. Вона любила його, хоча він ще навіть не з'явився в її житті.

Іноді, коли вона засинала, то шепотіла: "Скоро, скоро ми зустрінемося". І в цей момент їй здавалося, що вона чує його голос у відповідь: "Я теж тебе чекаю, Катрусю".

×××

Вечірній вітерець, напоєний ароматом стиглих яблук та пахучого вересу, ніжно погладжував обличчя Катрусі. Вона сиділа на старій лаві, оббитій вицвілим пледом, і дивилася на небо, що розфарбовувалось у м'які пастельні тони заходу сонця. Хмари, наче пухнасті баранчики, пливли по небу, відливаючи рожевим і золотистим.

Катруся відчула, як м'яка трава під її босими ногами прохолоджує розпечені стопи. Вона заплющила очі і вдихнула на повні груди свіже повітря. Тиша навколо була настільки густою, що можна було почути, як дзижчать останні осінні комахи і як шелестять опале листя під ногами. Десь у далечині курчата пискнули, нагадуючи про те, що день добігає кінця.