YObach - Розділені небезпекою, YObach

На наступний день після їхньої останньої розмови Данте запросив Віолетту до свого офісу, де на них чекала перша стратегічна зустріч. Його люди вже підготували інформацію про Філіппо, але ситуація ускладнювалася через політичні і мафіозні зв'язки ворога. Данте знав: щоб захопити Філіппо, їм знадобиться діяти обережно, уникаючи розголосу.

Коли Віолетта увійшла до його офісу, між ними повисла невидима стіна. Незважаючи на їхню спільну мету, Данте відчував, що їм ще далеко до повного примирення. Її присутність у його просторі, де ніхто не мав права порушувати спокій, лише нагадував про ту тонку лінію, на якій вони обоє стояли.

— Ми отримали інформацію, яка допоможе тобі зрозуміти, наскільки серйозною є ця загроза, — промовив Данте, пропонуючи їй сісти навпроти. — Філіппо зміцнив свої зв'язки, і він не зупиниться, доки не знищить кожного, хто може стати на його шляху.

Віолетта уважно слухала, її обличчя залишалося зосередженим, а очі вивчали кожен жест Данте. Незважаючи на те, що вона попросила про допомогу, вона все ще зберігала в собі ту частинку обережності, яка не дозволяла повністю розкритися.

— Я розумію. Але ми повинні діяти швидко. Філіппо не буде чекати, і що довше ми відкладаємо, то більша ймовірність, що він знайде мене першим, — її голос злегка тремтів, але в ньому чулася рішучість.

Данте кивнув, але його погляд залишився холодним.

— Це буде ризикована операція, і я не можу гарантувати твою безпеку. Якщо ти хочеш, щоб я допоміг тобі, ти маєш дотримуватися моїх умов і плану. Жодних самостійних дій.

Віолетта на мить зупинилася, поглянувши на нього так, ніби хотіла щось сказати, але вирішила промовчати. Вона знала, що доведеться йти на поступки, навіть якщо це означає поступитися своїм контролем.

— Добре, — відповіла вона, зберігаючи спокійний вигляд. — Я згодна на твої умови. Але є ще дещо, про що тобі потрібно знати.

Данте нахилився вперед, уважно слухаючи. Вона взяла глибокий вдих і продовжила:

— Філіппо не тільки хоче мене вбити. Він прагне знищити тебе, Данте. У нього є план, який він давно розробляє, і якщо ми не будемо обережними, це може коштувати тобі всього, що ти збудував.

Її слова різонули його як лезо. Незважаючи на свою непохитність, він відчув легкий холодок страху. Він завжди був обережним, але тепер, з її поверненням і цим новим ворогом, він опинився в ситуації, де контроль міг вислизнути з його рук.

— Тоді це не лише твоя гра, а й моя, — промовив він тихо. — І тепер ти маєш знати: я не зупинюся, доки Філіппо не відчує на собі всю вагу моєї помсти.

Її очі на мить блиснули, і вона кивнула, розуміючи, що їхні інтереси на цей момент збіглися. Незважаючи на їхній важкий минулий досвід, вона відчувала, що цей чоловік, якого вона колись зрадила, знову готовий стати її союзником.

— Що ж, — промовила вона, злегка посміхаючись, хоч у її усмішці була ледь помітна гіркота. — Тоді нам залишається тільки діяти.

Пізніше того вечора вони вирушили на першу операцію, метою якої було зібрати інформацію про місцезнаходження Філіппо та його союзників. Їхній план передбачав проникнення на зустріч, де зберуться представники різних мафіозних угрупуваннь, і спостереження за кожним, хто міг мати зв'язок із Філіппо.

Віолетта виглядала впевнено, але цей вечір був для неї викликом. Її обличчя випромінювало холодну рішучість, а в очах світилася концентрація, яка говорила про її готовність діяти. Вона одягла строгий темний костюм, що підкреслював її статуру і силу волі. Волосся було акуратно зібране, що додавало її образу ще більшої гостроти і невблаганності.

Коли вони зайшли всередину, Данте не міг не помітити, як чоловіки в залі кидали на неї захоплені й оцінюючі погляди. Її краса була підкреслена її впевненістю, і це створювало навколо неї непорушну ауру. Деякі присутні погляди сповзали з неї, як тільки вони стикалися з її холодним і непроникним виразом обличчя, але інші продовжували спостерігати, ніби шукаючи у ній слабкість.

Їхні дії були синхронними, як у старі часи, коли вони ще були союзниками, а не ворогами. Данте помітив, як вона інстинктивно підлаштувалася під його рухи, її спостережливість і чуття залишалися гострими, як і раніше. Він не міг не захоплюватися тим, як вона працювала, хоча й намагався не показувати цього.

Але у якийсь момент Віолетта помітила щось. Її очі блиснули, і вона злегка кивнула головою на одного з чоловіків у кутку залу.

— Це один із людей Філіппо, — прошепотів вона, і її слова викликали у Данте внутрішню напругу.

Вони обережно підійшли ближче, продовжуючи слідкувати за ціллю. Проте раптом чоловік, який, схоже, відчув їхню присутність, обернувся в їхній бік. На мить погляди перетнулися, і в його очах промайнув страх.

— Вони нас помітили, — промовив Данте, відчуваючи, як ситуація починає виходити з-під контролю.

Він схопив Віолетту за руку і потягнув її за собою, щоб уникнути викриття. Їм довелося відступати, але він відчував, що тепер Філіппо знає про їхні дії. І якщо він не зупиниться, на них чекає війна, де ставки будуть вищими, ніж будь-коли.