YObach - Розділені небезпекою, YObach

Але цього вечора все змінилося. Коли його друг і давній союзник, Марко, з'явився в офісі, виглядаючи незвично стривожений, Данте відчув, що той несе новини, які можуть змінити все.

— Марко, — промовив Данте, дивлячись на друга. — Ти знаєш щось, чого я не знаю, так?

Марко глибоко зітхнув і підійшов ближче, його обличчя виражало співчуття і вагання.

— Данте... є речі, про які ти повинен знати. Віолетта не просто залишила тебе, — його слова були важкими, наче кожне слово було гострим лезом.

Данте відчув, як серце завмирає на мить. Він зосередився на Марко, відчуваючи, що кожне наступне слово може розірвати його душу.

— Що ти маєш на увазі? Говори, Марко, — його голос був спокійний, але в очах читалася тривога.

Марко важко ковтнув, ніби слова застрягли в його горлі.

— Вона пішла до Філіппо, Данте. Я знаю, як це звучить, але... вона залишила тебе заради нього, — промовив він, відводячи погляд.

Данте не вірив своїм вухам. У голові лунали слова Віолетти, її холодне прощання. Всі її відмовки і натяки тепер набували зовсім іншого сенсу.

— Вона... пішла до нього? — прошепотів він, не в силах прийняти почуте. Його голос був сповнений болю і розгубленості. — Чому ти не сказав мені раніше?

Марко подивився йому прямо в очі, в яких відбивалося його власне співчуття.

— Бо я не хотів руйнувати тебе. Але ти маєш знати правду, Данте. Вона пішла до Філіппо за власним вибором. Їй потрібен був спокій, і вона вирішила знайти це в ньому, а не з тобою.

Кожне слово Марко було, як удар. Данте відчув, як його серце розривається від болю. Всі місяці, що він прожив у сумнівах і сподіваннях, тепер виявилися марними. Вона не просто пішла. Вона пішла до ворога.

— Чому? Чому вона вибрала його? — його голос тремтів, але він стримував сльози, не дозволяючи собі показати слабкість.

— Я не знаю, — відповів Марко тихо. — Але я знаю, що ти мусиш відпустити це. Інакше це знищить тебе.

Данте залишився стояти у тиші, відчуваючи, як кожна його частина здається розбитою.

Але тепер вона повернулася, і це вже була не та сама Віолетта. Її гордість, її сила — все це наче залишилося в минулому. Вона прийшла до нього по допомогу, бо знала, що тільки він може врятувати її. І цей факт болів йому, як рана, що досі не загоїлася.

Причиною її повернення був той самий ворог, який колись розділив їх, і тепер вона опинилася в тій самій пастці, в яку він був втягнутий через неї. Вона боялася Філіппо, і це зрештою прив до її до Данте. Вона знала, що, незважаючи на їхню розлуку, його сила та вплив — єдиний захист, який вона могла знайти.

Данте відчував, як усе в ньому протестувало проти її слів, але він також розумів, що її страх був справжнім. Усе, що вона йому сказала, наче оголило її душу, але він не дозволяв собі знову повірити. Минуле навчило його, що кожна слабкість може стати пасткою, і він не мав права знову впустити її до свого серця.