YObach - Розділені небезпекою, YObach

Віолетта та Данте живуть у світі, де кохання може стати найбільшою небезпекою. Віолетта прагнула уникнути світу мафії, але обставини змусили її звернутися до Данте — впливового і безжального лідера, який стає для неї єдиним захистом. Їхній зв’язок загартовується у випробуваннях, але коли вороги стають ближчими, Віолетта опиняється у викраденні, залишаючи Данте перед складним вибором. Чи витримають вони всі небезпеки, щоб знайти своє місце в світі, де їхнє кохання може коштувати життя?

Тіні минулого

Ніч у місті була мовчазною і густою, наче пітьма, що заполоняє душу. У центрі всього цього безмовного хаосу, на вершині хмарочоса, з якого відкривається краєвид на світло нічних ліхтарів і затихлих вулиць, стояв він — Данте Моро, людина, яку знали всі й боялися не менше, ніж саму смерть.

Його фігура вирізнялася на фоні темного неба, немов кам'яна статуя. Його світ, побудований на крові, жорстокості та невблаганній справедливості, був звичним і незмінним. Він керував мафіозним кланом Моро, одним із найвпливовіших у місті. Відданий традиціям, Данте вважав, що честь і вірність — це основа всього, на що він опирався. Але цього вечора в його думках був неспокій.

Данте поглянув на своє відображення у склі, бачачи не лише власні темні очі й виразне обличчя, а й тягар років, прожитих у цьому світі, який потребував сили й жорстокості. Чоловік, що став легендою серед своїх, завжди тримав усе під контролем, але сьогодні його інтуїція підказувала про щось недобре.

Раптом двері до офісу прочинилися, і увійшов його довірений помічник, Лоренцо, з виглядом, що обіцяв новини. Данте не любив, коли йому приносили проблеми, але з досвіду знав, що тиша нічого доброго не віщує.

— Щось сталось, Лоренцо? — запитав Данте, не відводячи погляду від нічного пейзажу.

— Є новини, бос. У місто повернулася одна жінка, яку ми вважали давно зниклою, — Лоренцо набрав повітря. — Її ім'я — Віолетта Ріккі.

На цей раз Данте повернувся до помічника і звузив очі, відчуваючи, як проймає напруга. Ім'я, яке він не чув, ім'я, що належало до минулого, яке він хотів забути. Віолетта була жінкою, яка одного разу порушила його спокій, а тепер її повернення могло нести з собою нові загрози.

— Що їй потрібно? — холодно запитав Данте, намагаючись приховати легке збудження та настороженість у голосі.

Лоренцо розвів руками.

— Важко сказати. Але кажуть, що вона з'явилася не сама. Здається, вона пов'язана з ворогами. Невідомо, з якими намірами вона повернулась.

Данте кивнув, знову повертаючись до панорами міста. Він відчував, що це може стати початком нової гри, де ставки виявляться смертельними, астарі почуття, можливо, знову оживуть, змушуючи його зіштовхнутися з тим, чого він уникав роками.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍