Олександр Бабич - Темрява під ліхтарем, Олександр Бабич

"Ти сьогодні якось дивно задуманий, братику. Відбувається щось цікаве?"

Олексій відкинув думки на мить, спробував зімітувати усмішку, але ця спроба не була до кінця вдалою. "Ні, просто трохи втомився від навчання, волонтерства та роботи над проектом в університеті", - відповів він.

Ірина нахилилася вперед, позіхнула. "Мабуть, це через твої безсонні вечори біля комп'ютера. Ти вже стаєш закінченим геймером чи хакером, чи що ти там робиш?"

Олексій посміхнувся, відкинувши волосся з чола. "Важко сказати. Всього потроху. Все ж таки не можна забувати і про розваги."

В цей момент мати, Оксана, піднесла свій погляд від тарілки. "Добре, діти, ми ж тут не тільки щоб поїсти. Що скажете про наші плани на вихідні? Може поїдемо разом за місто аби трохи відволіктись та відпочити?"

Олексій відклав виделку в сторону, задумавшись. Мабуть саме зараз настав вдалий момент щоб розповісти їм про таємничого листа - "Мені здається, що настав час розповісти вам дещо цікаве і важливе. Днями я отримав дуже дивного листа."

Ірина і Оксана обидві перекинули на нього свої пильні погляди. "Дивний лист?" - вигукнула Іра. "Це цікаво! Що ти маєш на увазі?"

"Я отримав електронного лист з невідомої адреси. Вірніше, я думав що він надійшов з адреси університету, але потім виявилось, що це не так. А потім лист просто зник. Це було дуже дивно, але найцікавіше те, що лист був про тата."

Ірина підняла брови, у такий спосіб продемонструвавши свою зацікавленість і недовіру водночас. "Про тата? Як це взагалі можливо? Татко вже давно зник."

Олексій поглянув на їхні обличчя, відчуваючи мішану атмосферу тривожності, недовіри та цікавості, яка запанувала в кімнаті. "Так, це дійсно дивно. Лист містив якусь загадкову інформацію про тата і його місцезнаходження. Це був ніби якийсь шифр - явно з глибоким вмістом, однак дуже загадковий і дивний. Тож я вагався - чи розповідати вам все це чи ні."

Мати обійняла його поглядом. "Турчику, ми завжди стояли пліч-о-пліч, вірили й підтримували одне одного. І цього разу не буде інакше. Якщо ти відчуваєш, що це важливо, ми готові слухати."

Ірина з незмінним ентузіазмом підхопила нитку розмови. "Так, Олексію, розкажи нам все. Ми ж родина, і ми зможемо разом подолати будь-які труднощі” - її очі зацікавлено блиснули - “ й розгадати будь-які загадки." 

Олексій відчув підтримку своїх близьких, і це додало йому сил розповісти їм про все, що сталося і що він зміг дізнатись з того листа. Вони зберегли сімейний дух, спільні спогади та тісний родинний зв'язок навіть під час важких часів, тож він дістав з кишені вже добряче пошарпану роздруківку листа -  “виглядає так, що він начебто живий і знаходиться у темряві."

Мати підняла руку до рота, перелякано подивившись на Олексія. "Ти серйозно, Олексію? Це не жарти? Хоча, хіба можна з таким жартувати… Якщо це правда, то..."

"То це означає, що я маю з'ясувати, що відбувається. Якщо татко дійсно живий, я повинен дізнатись, що сталося з ним у темряві, чому він там і що це за місце - цей острів світла - про яке йде мова у листі."

Ірина відкинула волосся назад і поклавши руки на стіл, подивилась на брата з рішучістю. "Якщо ти вирушаєш туди, Олексію, то ми підтримаємо тебе. Ми родина і завжди стоїмо пліч-о-пліч. І я піду з тобою - я теж сумую за татком."

Олексій відчув велике полегшення, побачивши рішучість в очах сестри та підтримку матері. Водночас, він сподівався, що Ірину вдастся все ж таки відмовити від цієї небезпечної подорожі, попросивши подбати про матір доки його не буде поруч.

"Ти справді вирушиш в цю небезпечну подорож, Олексію?" - запитала мати з хвилюванням у голосі. Її погляд був повний підтримки, але й тривожності.

"Тато заслуговує відповідей, і я теж хочу знати їх, я хочу повернути його, тож я мушу йти. Дякую вам за підтримку. Я знаю, що це небезпечно, але я відчуваю, що мені треба розгадати цю таємницю, з'ясувати правду про татка і те, що там трапилось, і чому зійшла темрява." 

Олексій усміхнувся матері, але в його очах промайнула непевність. Він любив свою сім'ю, своє життя, своїх друзів й не хотів все це полишати. Вирушити на пошуки батька, який, можливо, все ще десь там - на таємничому острові посеред темряви - було сміливим кроком, з яким пов'язувалося багато невідомих небезпек. Однак він не міг відмовитися від цього дзвінка надії.

Їхні очі зустрілися, й тієї миті Олексій відчув, що це рішення було правильним. Так розпочалась нова сторінка в їхньому житті - пошуки правди, незважаючи на небезпеку, що чекала на них  у темряві.