Тетяна Калинова - Полонянка бандита , Тетяна Калинова

      - Ти   псих    ненормальний.  - шепочу.  

      - Добре.   Тоді    першим    буду    я.  -  цілиться   мені  в   груди ,   потім    в    голову.  І    не    дозволяє    відпустити    пістолет .   Стис    тремтячу   руку    до   болю .  - Вже    шкодуєш   що    не   вистрілила? -  шепоче   на   вухо .  В    мене    починається    істерика.   Сльози   котяться    градом    і    стає    важко    дихати.   Роблю    кілька   глибоких   вдихів    а    повітря    не    вистачає .   Емір    різко    розвертає    мене    до    себе    і   дивиться    в   очі    своїм   палаючим    поглядом.    Потім   забирає    пістолет    і    відкривши    прокручує    барабан.   Там    порожньо.  - Ти    ж    не   думала   що    я    настільки    дурний?   Але    якщо    ти    ще    хоч    раз    на    це    наважишся ,   пістолет    вистрілить .   А    от   кому    з    нас    тоді    пощастить,    одному    Богу    відомо.  -  він   розвів    мене.   Тупо   веселився    дивлячись    на    мою    реакцію,   на    мій   страх.   Він   навмисне    залишив   зброю    на    столі. 

       - Скотина!  - кричу    і  замахнулась    щоб    вдарити    його,    та    Емір   перехопив    мою    руку  ,    завів    за    спину    і   різко   притягнувши    до    себе    жорстко    поцілував .  Я    намагалась    відштовхнути    його ,   та    коли    зрозуміла    що     не    зможу ,   вкусила    за    губу .   Потім   дала   ляпас    і    побігла    на    вулицю .   Звісно    це    тупо    коли    там    охоронці ,   але   ж    хто    про    це    думав???    Щойно    вибігла    на    доріжку    яка    веде    до     воріт ,    почула    гарчання    від     якого    мене    буквально     паралізувало...  До    мене    підбігли    три    здоровенні    добермани.  Від    несподіванки    і     страху   я    заверещала.

         - Максе !    Якого    біса?  - віддалено  чую   крик    Еміра.  -   Забери    собак!    Негайно!!!    -  собак    забрали     а     я    не    можу    поворухнутись.   Так    і    стою    наче    статуя.  По-моєму    з   адреналіном   сьогодні    перебір...  Емір   підійшов ,   прискіпливо   оглянув   моє    обличчя,   підняв    мене     на     руки    і    поніс    в    будинок.   - Злякалась?      Непогана    спроба    гюзель.   Та    тобі   звідси    не    втекти ,  поки    я    не   дозволю.     Змирись .  - його   голос   трішки   пом'якшився. -   Може    тепер    поговоримо?   Чи    ще    побігаємо   і    пограємось?   Ти    готова    мене    слухати?   

     - В   мене     немає    вибору . - відповідаю   прийшовши    до     тями     і    намагаюсь   злізти    з    його    рук.  Та    він    ще   міцніше   притискає    мене     до     себе    і    ще   й    погладжує   долонею    стегно.   Гад .         

      Опустив    мене   на    ноги    в    вітальній.   
   - Слухай    уважно    і    запам'ятовуй,   з   сьогоднішнього   дня    ти   моя   жінка   і  живеш   в   цьому   будинку  разом    зі   мною.   Якщо   будеш   себе   гарно   поводити ,   я    навіть    дам    тобі    трохи    часу    щоб     звикнути    до    мене.   На    цей    час    в    тебе    буде    окрема    кімната.   Але   це    буде    недовго.  - я    аж    рот   відкрила   від    шоку. 
      - Ти   реально    божевільний.  
      - Саме    так   мала.   І   тому  ,   краще    тобі    вже    з    цим    змиритись.    Життя    відразу    простішим    стане.    Чи    тобі    більше    подобалось    в    клубі    крутити    задом    і   розставляти    ніжки    для    своїх    клієнтів? -   то    от    воно    що?   Він    побачив    мене    в    клубі ,    вирішив   що    я    шльондра    і    тому    поводиться    зі   мною    наче    я    непотріб.   
      - Це    не    твої    справи.    Так.   Мені    подобалось    займатись    тим    чим    я    займалась.   І   клієнти    мої    мені    подобались .  - можливо   відпустить   якщо   реально   прикинусь    шльондрою.   -  бачу   що   розізлився.   Стис    щелепи.  
     - Ти    брехлива   маленька    сучка.   Я    не    дурень    і   прекрасно    бачу   що   ти    не    шльондра.   Що    ти    робила    в    клубі?   -   а    от    цього   запитання   я    не    чекала...  І    якщо   ще   години    дві    тому    я    хотіла   спробувати   попросити    в    нього    допомоги,   то    зараз   розумію ,   що    це    нереально.   Якщо    він    дізнається    справжню    причину,   ще    сам    мене    пристрелить.   Це    ж    треба    було    так    попасти... 
     - З    чого    ти    це    взяв?   Я    просто   ще  ...  Ще   не    втягнулась.   Недавно    працюю. 
     - Вже    не    працюєш.   Поки    ти    будеш    зі    мною,   я    буду    тебе    забезпечувати. 
     - Наважусь   запитати...  І    довго    має    тривати    це...    щастя?  -  бачу    що    він    теж    ледь    тримає    себе    в    руках.
     - Поки   мені  не   набридне.  -  так   спокійнісінько   собі    відповідає.  - Не   хвилюйся,   коли   це    станеться ,   я   дам   тобі   більше ,   ніж    ти    могла    б    заробити    за    цей    час    в    Алігаторі  ,   чи    в    будь-якому     іншому    місці. 
     - Що    конкретно    ти    від    мене    хочеш? 
      - Покірності ,   вірності ,    кохання .  І    за   це    ти    отримаєш    все    що    захочеш :  гроші ,   ганчір'я   бряскальця ,   подорожі...  Все!  - скептично   підіймаю    брови.  Здається   цей   тип   реально   башкою   стукнувся... Потрібно   бути    з    ним   обережнішою. 
     - Тобто ,   ти   хочеш    купити   кохання?   Думаєш   це    можливо?   Якщо    в    тебе    стільки    бабла ,   то    може    купиш    собі   нові    мізки?   Здається   ці    зносились.   Хоча    ні.   Даремна    трата    грошей.   Вони    все    одно    не    приживуться.  - продовжую  собі    під    ніс.   Та    він    здається    почув.  

      - Мені    звісно    дуже    подобається   твій   колючий   язичок ,   але   май    на   увазі ,   терпіння   в   мене    теж    не    залізне   і   колись    ти   договоришся.    Я    не    завжди    буду    таким    терплячим    і    добрим.