Уляся Смольська - Назавжди, Уляся Смольська

          Мені було байдуже на неї і її почуття. В душі я раділа, що Леон відмовив їй і не спокусився на цю хтиву й помішану на грошах, жінку.

          - В мене моментально з’явився план помсти. Я сказала Леоніду, що я йому скину на флешку базу постачальників і щоб завтра він приїхав в крамницю і забрав її. Мені залишилось підключити твого колишнього. Так, так, Макса. Ми з ним останнім часом бачимося для задоволення певних потреб.

          Він залюбки погодився допомогти мені, лишень зачувши, що я задумала. Так би мовити, убити двох зайців одним пострілом. Цей телепень до сих пір тримає на тебе злість, через те, що ти з ним не переспала. Я тобі чесно скажу: ти правильно зробила. Він ніякий коханець.

          Але він розуміється в комп’ютерах. Макс зробив монтаж з камер спостереження, начебто за час моєї відсутності твій Леон обчистив касу. Далі залишилася справа техніки. Коли наступного дня він прийшов в крамницю, я під приводом того, що забула флешку у підсобці, змінила плівку з відеокамери. А повернувшись, майстерно зіграла роль жертви, зателефонувавши в поліцію і повідомивши, що відвідувач викрав гроші з каси.

          Знаєш, дорогенька, якщо образив жінку, то обов’язково чекай на помсту.

          Мені просто на голову не налазило все те, що я щойно почула. Я мовчки взяла стопку горілки і випила її до дна.

          - Що я Вам зробила? – запитала я спокійним голосом. – Для чого Ви все це влаштували?

          - Твій Леонід принизив мене! – Злісно заявила вона. – Тепер і ти помордуйся!

          - Ви жалюгідна і нікчемна жінка. – промовила я, дивлячись на неї.

          Я встала і попрямувала до виходу. Мені тут більше нічого було робити.

          Холодне морозне повітря, наче ляпасом вдарило мені в обличчя. Я нахилилася, зачерпнула в долоні снігу і протерла ним лице. Це моментально привело мене до тями, допомагаючи отверезіти. Я відчувала, що алкоголь все ж таки подіяв на мій організм.

          Найшовши в телефоні потрібний мені номер, я викликала таксі.

          Їдучі додому, я радісно стискала свій смартфон. На даний момент він став для мене найціннішою річчю на планеті.

          Зайшовши додому, я похитуючись дійшла до своєї кімнати і впала на ліжко. Нарешті, я можу розслабитись. В голові трохи паморочилось від випитого спиртного.

          Я відчувала всепоглинаючу радість від свого тріумфу. Мені вдалося здійснити задумане і дістати докази невинуватості Леона.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно