Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Ні криків, ні стогону

...Лу. Лу. Лу. 
Я сьогодні дивилась в екран телефону, 
Як в новинах крутили жахи наяву. 
Я не чула ні криків, ні тихого стогону, 
Тільки бачила скоч та чиюсь голову. 

Я ковтала думки і не вірила знятому,
Хоча й знала, що наше життя не монтаж. 
А кувалда неслася над черепом клятвою,
Поки хтось цим розводив ажіотаж.
Я не чула ні криків, ні тихого стогону,
Але щось обірвалося поміж грудей. 
Ти права була, Лу. Нас створив клятий Оруел,
Убиваючи нас і майбутнє дітей.
Правда стала брудною, розбита кувалдою.
На десятки кривавих шматочків кісток.
Тільки ми ще стараємось бути правдою,
І нести в своїх душах мирне та рок.
Я не чула ні криків, ні тихого стогону,
Я ненавиджу страти. Я тишу люблю.
Та чомусь все частіше зриваюсь на сторону,
Тих пісень, де я гучно про біль кричу.
Лу. Лу. Лу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍