Кері Ло - Поруч у темряві , Кері Ло

— Так, я страшенно голодний, — відповідаю, але це не тільки про їжу. Тільки один вигляд Аріни викликає в мене бажання. Але я стримуюся.

Ми повертаємося на кухню, і Аріна продовжує готувати млинці. Її рухи легкі, невимушені, а погляд інколи ковзає до мене через плече. Я намагаюся допомогти, але здебільшого просто стою поруч, спостерігаючи за нею з усмішкою, ловлячи кожен її жест, кожен порух.

Коли млинці готові, ми сідаємо за стіл. Пахне ваніллю та свіжими ягодами. Їжа гаряча, смачна, і ми разом насолоджуємося не лише сніданком, а й моментом близькості. Ми говоримо про всілякі дурниці, сміємося, жартуємо, наче діти. Я спостерігаю за Аріною, насолоджуючись тим, яка вона зараз щаслива, як яскраво сяють її очі. Мені подобається бачити її такою живою, і я щиро сподіваюся, що теж маю до цього причетність.

Після сніданку ми переміщуємося у вітальню і вмощуємося прямо на підлозі біля каміна. За вікном все ще ллє дощ, і це ідеальний час для перегляду фільму. Аріна вмощується у мене на плечі, притискаючись усім тілом, її тепло огортає мене, наповнюючи відчуттям спокою. Ми вмикаємо легкий романтичний фільм і просто насолоджуємося моментом.

Через деякий час помічаю, що Аріна заснула, мирно сховавши обличчя в мене на грудях. Я вимикаю фільм, ніжно цілую її в маківку та закриваю очі. Всередині розливається неймовірне щастя. Мені ще ніколи не було так затишно і тепло, і я ловлю себе на думці, що хотів би провести залишок життя ось так—поруч з Аріною.