Ольга Сімбірцева - Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева

20. Мої сни.

 Але одного разу я побачила дивний сон. Мені наснився Джи Мін. Він схилився до мене, поки спала. Відчула прохолодний дотик його губ на своєму лобі.  

- З тобою все добре? - запитав він. - Вибач мені. Я так винен перед тобою.  

 Мін притулився щокою до мого живота.  

- Мені так шкода. Тобі було дуже боляче?  

 Від цих слів збентежилася.   

- Пробач за те, що я зробив із тобою.  

 Я все ще не розуміла, про що він говорить. Чи міг дізнатися про викидень? Але ж це сон. Звичайно, Мін знає про те, що зі мною сталося.  

- Тепер усе гаразд, - промовила, доторкнувшись до його волосся. - Ти ні в чому не винен.  

- Я знав, що тобі доведеться пройти через таке, і все одно залишився з тобою тієї ночі.   

- Ти не міг цього знати. - Я провела рукою по його волоссю. Ніжно гладячи Міна по голові, продовжила: - Ніхто не може знати, що станеться викидень. Таке не в силах навіть лікар передбачити. Адже я теж вчинила нерозважливо і легковажно. Але так хотіла, щоб ти залишився. Я сама не відпустила тебе.  

- Я повинен зникнути з твого життя.  

- Ти і так зник, - промовила, і моя рука застигла нерухомо, все ще торкаючись його волосся.   

- Мені дуже шкода.  

 Мін, змінивши положення, схилився до мене, застигнувши наді мною, спираючись на один лікоть.  

- Припини це повторювати, - прошепотіла. - Я давно пробачила тебе. 

- Дозволь з'являтися тобі іноді у снах.  

- Тільки у снах?  

 Він похитав головою і спрямував на мене пронизливий, магнетичний погляд. Я відчула, як мене хитнуло, немов на хвилях, і провалилася в порожнечу.  

- Це лише сон, - почула його ніжний приглушений голос і знову відчула дотик прохолодних губ.   

 Мін поцілував мене.  

 Я моментально прокинулася, підскочивши на ліжку. Серце моє шалено калатало. За вікном було вже світло. Я глянула на годинник. Ще рано. До того ж у наступної миті згадала, що сьогодні неділя.   

 Цей сон змусив мене згадати минуле. Я знову засумувала. Але тепер мені було з ким поділитися. З пані Пак і Со А у мене дуже теплі стосунки, і ми завжди ділилися своїми проблемами і радощами. Навіть із тими, кого могла назвати в Сеулі друзями, не почувалася так легко. Давно вже зрозуміла, що насправді більшості знайомих байдуже до моїх труднощів і переживань. Ти потрібен, поки корисний їм, коли з тобою зручно.   

 Пані Пак я змогла розповісти все, і вона переживала за мене. З дівчинкою я, звісно, не була настільки відверта через її вік, але вона стала моїм маленьким другом, від якого важко було щось приховати.  

 Через деякий час мій сон про Міна повторився. Знову побачила його. Мабуть, я часто стала думати про нього. Або він думав про мене. Кажуть, що, якщо про тебе хтось думає, той, кого ти давно не бачив, ця людина обов'язково присниться.  

Цього разу Мін ліг поруч зі мною на ліжко і, притискаючи до себе, довго розпитував, як я почуваюся, і як мені живеться тут. Мені так хотілося затримати цей час, не хотілося прокидатися, не хотілося, щоб Мін ішов. Цей сон був таким реальним. Я відчувала дихання Джи Міна на своїй щоці і біля вуха, і це викликало в мене приємне тремтіння, відчувала його дотики і його близькість. Я ловила його погляд і засинала в Міна на руках. А коли прокидалася, була безмірно щасливою і найнещаснішою одночасно.   

 Ночі, коли я не бачила сни про Міна, здавалися холодними і порожніми. Я навіть не пам'ятала, що мені снилося. І мені хотілося побачити його ще раз, хоча б уві сні.  

 І я бачила такі сни. Одного разу Джи Мін взяв мене за руку, і ми вийшли до річки. Довго сиділи на березі, а потім повернулися.   

- Люблю тебе, - прошепотіла я і прокинулася.   

 Тепер я не боялася своїх снів. Вони відрізнялися від інших сновидінь: були логічними і не сумбурними, чіткими і такими реальними. Я полюбила ці сни і навіть вирішила їх записувати в щоденник, щоб не забути. Безглуздо? Але це все, що в мене було. У певному сенсі я була щаслива. По-своєму щаслива.  

 Але що більше думала про свої сновидіння, то вони мало мені нагадували сни. Збивала з пантелику їхня реальність і деяка закономірність того, що відбувалося в цих видіннях. Це не були якісь спогади з минулого або послідовність якихось подій. Мін просто приходив до мене. І він ніколи не відвідував мене вдень.  

 Усе перевернулося з ніг на голову після того, як я в кишені своєї курточки виявила річковий камінчик. Мене навіть у жар кинуло, коли я його побачила і впізнала.   

 Плоский невеликий світлий камінь у формі сердечка. Я бачила його у своєму сні. Знайшла на березі, коли була там із Міном, і не викинула.   

 Як предмет із мого сну міг опинитися в кишені куртки?  Я не пам'ятала, як камінчик потрапив до мене в реальному житті. Пам'ятала лише сон. Тоді навіщось поклала камінь у кишеню.  

 Мені здавалося, що я збожеволіла, бо не знала, що й думати. Мене знову стала турбувати дивність видінь про Міна. Вони не були схожі на сни. Все відбувалося насправді? Джи Мін знайшов мене? Як він навіює мені, що я бачу сон?   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍