Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Повість «Рим» написана в руслі літературної традиції сучасних Гоголю «римських» творів, а саме: «Коринни» Ж. де Сталь, «Прогулянки по Риму» та «Рим, Неаполь, Флоренція» Стендаля, «Імпровізатор» Г.-Х. Андерсена, нарисів Бретано і Гофмана тощо. Сприйняття Рима Гоголем у багатьох аспектах зумовлено традицією сприйняття Вічного міста як «сховища шедеврів» історії та мистецтва. Побіжно: з такої точки зору, «Рим» є, очевидно, закінченим твором (незважаючи на підзаголовок «уривок», який стосується радше жанрової атрибуції тексту), певною художньо-ідейною цілісністю. Далебі, типологічною першоосновою «Рима» постає романтична новела про художника.
Фактичною основою повісті є особисті враження автора, який ще юнаком мріяв потрапити до Італії. В Римі Микола Гоголь провів загалом чотири роки (він часто залишав місто на довгий термін) і сам вважав їх за найкращі та найплідніші роки свого життя. В цілому Риму Гоголь присвятив час з весни 1837 р. ідо осені 1847 р., тобто більше ніж десять років. Гоголь марив Римом ще за часів навчання у Ніжинській гімназії, уже перший друкований твір майбутнього письменника — вірш «Італія» — позначений мотивом цього очікування і марення: «Узрю ль тебя я, полный ожиданий? / Душа в лучах, и думы говорят / Меня влечет и жжет твое дыханье / Я — в небесах весь звук и трепетанье». У листі (весною 1837 р.) до О.С. Данілевського Гоголь писав: «Закохуються у Рим вельми повільно, потроху — і вже на все життя. Словом, вся Європа для того, щоб дивитися, а Італія для того, щоб жити. Так говорять усі ті, хто залишився тут жити». Тож, напевне, має рацію В. Івлів, коли називає римський період життя Гоголя «важливішою епохою його світочуття» (Ивлев В. Рим в мирочувствии Гоголя //Литературоведение XXI века. Анализ текста: метод и результат. — СПб., 1996. — С. 68).
Особисті враження письменника лежать і в основі протиставлення Парижа та Рима (означимо, втім, додатково в цій опозиції й відчутний вплив італійських нарисів Стендаля). Анненков згадував у своїх «римських» мемуарах: «Гоголь зрадів нашій новій зустрічі, розпитував, яким шляхом прибув я в Італію, схвалював переїзд з Анкони з ветурином і вельми жалкував, що попередньо я не побував у Парижі. Йому здавалося, що після Італії Париж стає сухим та неживим, а значення Італії само собою впадає в око після паризького життя і паризьких інтересів» (Гоголь в воспоминаниях современников. — С. 250). Якщо за Парижем Гоголь залишає статус і міф міста — осередку цивілізації (з усіма недоліками цивілізаційних процесів), то в Римі бачить насамперед гармонію міста, органічне поєднання несхожих елементів. Наразі слушно зазначає італійська дослідниця Рита Джуліані, що, «назвавши повість “Рим”, Гоголь зосередив увагу на точці, за якою стояв визначений простір, середовище, наділене яскравими самобутніми характеристиками, і — це важливо — простір Рима значно виходив за межі міського простору, оскільки Рим — не тільки місто, але й водночас держава і цілий світ» (Джулиани Р. «Рим» Н.В. Гоголя и душа Рима // Toronto Slavic Quarterly. Academic Electronic Journal in Slavic Studies. — http://www.utoronto.ca/tsq/14/julia-nil4.shtml). Сам Гоголь писав у листі до С. Шевирьова від 1 вересня 1843 р.: «Ідея роману зовсім не була поганою, вона полягала в тому, щоб показати значення нації віджилої, і віджилої прекрасно, відносно націй, що живуть».
Українські переклади і видання
Рим (уривок) / Пер. Є. Кротевича // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 2. — С. 186‒227.
Примітки
1
* Адрес-календар — реєстр посадових осіб.
[Тут і далі примітки з зірочкою * взято із відповідних коментарів Г.А. Улюри].
2
* Прапорщик — наймолодший офіцерський чин російської армії.
3
* Салоп — верхній жіночий одяг, широка довга накидка з невеликими рукавами, часто на підкладці, ваті чи хутрі.
4
* Комі (від фр. commis) — прикажчик.
5
* Ганімед — у грецькій міфології красивий троянський юнак, виночерпій і улюбленець Зевса; тут: служка.
6
* …Катерининський канал, відомий своєю чистотою… — іронічно; в Катерининський канал зливали стічні води.
7
* …гострими виразами, яких вони, певне, не почують навіть у театрі. — У 1830-х роках було змінено театральний репертуар, «очолив» який побутовий водевіль із «низькими» героями — чиновниками, купцями тощо.
8
* Пістрьові халати — халати з пістрі, грубої домотканої тканини з різнокольорових ниток.
9
* …статтю в газетах про приїжджаючих та від’їжджаючих… — В сучасних Гоголю газетах була спеціальна рубрика, де друкувалися імена осіб — зазвичай високих чинів, які приїхали або їдуть з Петербурга.
10
* Редингот — довге широке пальто.
11
* Посесор (від фр. possesseur) — власник.
12
* …титулярні, надвірні та інші радники… — Відповідно до Табелі про ранги 1722 р. громадські чиновники поділялися на чотирнадцять класів: 1-й чин (найвищий) — канцлер, 2-й — дійсний тайний радник, 3-й — тайний радник, 4-й — дійсний статський радник, 5-й — статський радник, 6-й — колезький радник, 7-й — надвірний радник, 8-й — колезький асесор, 9-й — титулярний радник, 10-й — колезький секретар, 11-й — корабельний секретар, 12-й — губернський секретар, 13-й — провінційний секретар, сенатський, синодський реєстратор, 14-й чин — колезький реєстратор. Регламентувала Табель і звертання до певного класу: 1‒2-й чин — «ваше високопревосходительство»; 3‒4-й — «ваше превосходительство»; 5-й — «ваше високородіє»; 6‒8-й — «ваше високоблагородіє»; 9‒14-й — «ваше благородіє» (так само мали звертатися
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.
