Вероніка Суховська (Shannon) - З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)

— Ти змінився. 

— Подорослішав. 

Марелій немов обдумав його відповідь, та після кивнув:

— Зрозуміло. Не вбиваємо всередині нашої маленької армії. І не палимо, чи не так, Елайзо?

— Не палимо, — повторила дівчина, закотивши очі. Він кивнув, й тоді дівчина показала йому язика, одразу після сховавшись від темних очей за спиною Джоста. 

— То який план? — спитав Грег, наче вони оговорювали якусь іграшку, а не кардинальну зміну у житті кожного з них.

— З вас — повернутись до рідного села й сповістити батьків. 

Грег спохмурнів, вже уявляючи цю розмову. Цікаво, тато вбʼє його до чи після фрази “я з Корою, ми знайшли таких як вона”. Кора також глибоко здихнула, думаючи про те, як правильно сказати матері. 

— Я можу відправитись із вами, — мовила Мірта. — Як… Доказ того, що ви говорите правду. 

— Це гарна ідея, — погодився Ерік. Він хотів відправитись сам, та якщо хтось помітить його по ту сторону лісу, в кращому випадку він повернеться у полон, і вже не до Кори. 

— Думаю, краще піти мені, — втрутився Джост. — Я зможу довести, що маю здібності. 

— Тобто? — запитав Марелій.

— Пізніше. І, думаю, ліпше йти через ліс такою компанією, аніж дві дівчини й хлопець без здібностей.

— Ей! — обурився Грег, та ні Джост, ні Ерік не звернули на нього уваги. 

— Ми не можемо зволікати, тож я б запропонував вирушати прямо зараз. Ми не знаємо, наскільки випередили розвідку Механікоса. 

Ерік піднявся.

— Тоді я можу піти з вами, просто не заходити до самого села. Зачекати в лісі…

Джост окинув його поглядом. Кора й Грег підвелись на ноги. 

— Ні. Не варто тако ризикувати. Ліпше Марелій. Його впізнають з меншою ймовірністю. І він… Може напитись. 

— Тобто? — спитала Елайза. Та проходячи повз неї, Марелій нахилився до дівчини й прошепотів:

— Ти ще не знаєш моїх здібностей, та обіцяю, ти будеш від них в захваті. 

Всі попрямували за Джостом, та Кора, зупинившись на мить, обійняла Еріка. 

— Пильнуйте моє чудовисько, — кинув наостанок Марелій. 

— Ти впевнена? — пошепки спитав Ерік у дівчини, ігноруючи брата. Кора, поглянувши на нього, кивнула.

— Я не зможу лишитись тут, знаючи, які можливості маю.