Вероніка Суховська (Shannon) - З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)

Зрозумівши, що без питання Марелій нічого не скаже, чоловік таки поставив його:

— Чому ти допоміг їй?

Марелій задумливо обернувся в той бік, куди кілька хвилин тому пішли Кора й Ерік. Невимушено знизав плечима.

— Гадаю, причина така ж, як і всіх інших, — нарешті сказав чоловік. — Вона єдина з нас, у чиїх очах при першому ж погляді можна помітити веселість чи радість. Якщо мені треба було набрати трохи більше крові, аби ті очі залишились такими ще хоч на трохи… — він знизав плечима. — Це невелика умова. Й можливо, вона з часом поміняє й погляд Еріка також.

Джост дивився на нього здивовано. Той Марелій, вампір, якого він памʼятав із Центру, ніколи б не переймався такими проблемами. Він того не вимовив, та обидва прекрасно розуміли. про що мова. В їхніх очах не було радості. Сум. Біль. Розпач. Байдужість. Але не радість. 

— Може, магія обирає їх не просто так, — припустив Джост. — Може, вона підбирає тих, з ким ми можемо… Не знаю, впливати одне одного на краще?

Побачивши на мить зацікавленість Марелія, що тут же зникла за маскою байдужості, чоловік продовжив:

— Мірта врятувала мене. Допомогла мені. Ти маєш надію, що Кора вплине на Еріка, й щось мені підказує, це не безпідставно. То ж може, й Елайза…

Марелій сухо розсміявся, перебиваючи Джоста:

— Чим мене може вразити дівчина, що вбивала всіх підряд? Ні, якщо тут є якась логіка, то вона базується на сильних почуттях. Поглянь, як Ерік труситься за Корою. 

— Я і Мірта…

— Ага, ви як брат і сестра. Видно, що між вами нічого немає. Я говорю про сильні почуття, а не про романтичні.

— Тож певні почуття до Елайзи ти маєш?

— Так, — визнав Марелій, опускаючи погляд на власну долоню. Повільно зібрав пальці в кулак, чоловік так само повільно їх відпустив. Голос його був впевненим, як завжди. — Я маю сильне бажання вбити її, щойно вона зʼявляється у полі зору. А коли її немає, дуже хочу зʼявитись поряд і вбити. 

Кінець