Майкл Крайтон - Загублений світ

кнопки та вимикачі. Тепер вони були темними. Якби їй просто зрозуміти, що тут до чого…

Біс із ним.

Вона відпустила праву руку, повиснувши на лівій, і почала натискати кожну кнопку, якої могла торкнутися. Трейлер одразу ж засвітився, почали вмикатися усі лампи.

Вона продовжувала натискати кнопки, одну за іншою. З деякими відбувалося коротке замикання, від них розліталися іскри та дим.

Вона продовжувала натискати далі.

Раптом увімкнувся бічний монітор, що був лише в кількох дюймах від її обличчя. Спочатку зображення було розпливчастим, потім стало чітким. Хоча вона й дивилася на екран збоку, вона змогла побачити тиранозаврів на галявині біля другого трейлера. Вони штовхали й копали трейлер ногами. Вона натиснула ще кілька кнопок. На останній був сріблястий запобіжний ковпачок. Вона зняла його і натиснула й цю кнопку.

На моніторі вона побачила, як тиранозаври зникають у раптовому сплеску розпечених іскор, а потім почула, як вони гнівно ревуть. А потім все навколо Гардінг вибухнуло іскрами, обпікши їй обличчя та руки. Все у трейлері вимкнулося і знову запанувала темрява.

Запала довга тиша.

А потім знову почалися невблаганні удари.

Торн

Двірники човгали по склу «Експлорера». Торн швидко крутив кермом на поворотах, не зважаючи на зливу. Він глянув на годинник. Минуло дві, може, три хвилини.

А може й більше. Він не був упевнений.

Дорога була багнистою, слизькою й небезпечною. Він із хлюпанням пірнав у глибокі калюжі, щоразу затамовуючи подих. Автомобілю зробили гідроізоляцію ще у крамниці, але хіба можна бути впевненим у таких речах? Кожна калюжа була випробуванням. Поки що все йшло нормально.

Минуло три хвилини.

Щонайменше три.

Дорога зробила новий поворот і, пройшовши його, Торн побачив у спалаху блискавки глибоку калюжу. Він натиснув на газ і рушив вперед, піднявши стовпи води з обох боків. І машина проїхала! Проїхала! Але коли він поїхав вгору схилом, на панелі дико загойдалися стрілки приладів і почулося шипіння. Це означало, що сталося фатальне коротке замикання. Під капотом щось вибухнуло і з радіатора повалив їдкий дим. Машина зупинилася на місці.

Чотири хвилини.

Торн сидів у машині, слухаючи, як дощ гамселить по металевому даху. Він повернув ключ запалювання. Нічого не трапилося.

Машина вийшла з ладу.

Дощ тік струмками по лобовому склу. Він відкинувся на спинку сидіння, зітхнув, і втупився у дорогу попереду. Поруч з ним писнула рація:

— Доку, ви вже майже там?

Торн дивився на дорогу, намагаючись вгадати, де він. Він прикинув, що до трейлера на галявині ще більше милі, а може й ще більше. Задалеко, щоб іти пішки. Він вилаявся і вгатив кулаком по сидінню.

— Ні, Едді. Мене замкнуло.

— Що?

— Едді, машина здохла. Я…

Торн замовк.

Він дещо помітив.

З-за повороту попереду виднілося слабке, миготливе червоне світло. Торн примружився, щоб пересвідчитися, що це справді так. Ні, його очі не брехали. Там таки щось світилося червоним.

— Доку? Ви там? — спитав Едді по рації.

Торн не відповів; він схопив рацію і гвинтівку, вистрибнув з машини і нахиливши голову під дощем, побіг вгору по схилу до місця, де дорога виходила на гірський хребет. Пройшовши поворот, він побачив червоний «Джип», що стояв посеред дороги, — його задні ліхтарі блимали. Одну фару було розбито і вона світила білим.

Він побіг вперед, намагаючись зазирнути всередину. У спалаху блискавки він встиг побачити, що водія немає. Водійські двері навіть не були зачинені — з цього боку була глибока вм'ятина. Торн забрався всередину, мацаючи рукою біля керма. Так, ключі на місці! Він увімкнув запалювання. Двигун загуркотів.

Він увімкнув передачу, розвернув «Джип» і поїхав вгору по хребту в бік галявини. Пройшовши лише кілька поворотів, він побачив зелений дах лабораторії і повернув ліворуч.

Його фари освітили галявину і натрапили на динозаврів, які штовхали трейлер.

Зіткнувшись з цими новими вогнями, тиранозаври одночасно повернулися і заревіли на «Джип». Вони відійшли від трейлера і кинулися до нього. Торн увімкнув задній хід і відчайдушно позадкував, перш ніж зрозумів, що тварини бігли не за ним.

Натомість вони кинулися через галявину до дерева, що було неподалік від Торна. Під деревом вони зупинилися, і підняли голови вгору. Торн загасив світло і став чекати. Тепер він бачив тварин тільки періодично, у спалахах блискавки. Спочатку він побачив, як вони знімають з дерева малюка. Потім — як вони труться об нього писками. Мабуть, його раптова поява змусила їх потурбуватися про дитину.

Коли блискавка спалахнула наступного разу, тиранозаврів вже не було. Галявина була порожньою. Невже вони справді пішли? Чи просто десь сховалися? Він опустив вікно, висунув голову під дощ. І тоді він почув дивний, тихий, безперервний писк. Це було схоже на крик тварини, але звучало занадто рівномірно й постійно. Прислухавшись, він зрозумів, що це дещо інше. Це скрип металу.

Торн знову увімкнув світло і повільно поїхав уперед. Тиранозаври пішли. У блідому промінні фар він побачив другий трейлер.

З безперервним металевим скреготом він, як і до того, повільно рухався до краю урвища.

— Що він там робить? — крикнула Келлі крізь шум дощу.

— Він їде, — відповів Левін, дивлячись у окуляри. Зі схованки їм було видно світло фар, яке перетинало галявину. — Він їде до трейлера. І…

— І що? — не вгавала Келлі.— Що він зараз робить?

— Він їздить навколо дерева, — сказав Левін. — Одне з великих дерев біля краю галявини.

— Навіщо?

— Мабуть, обмотує трос навколо дерева, — відповів Едді.— Це єдина можлива причина.

На мить запала тиша.

— Що він робить тепер? — спитав Арбі.

— Виліз із «Джипа» і біжить до трейлера.

Торн впав у бруд на коліна, тримаючи в руках великий гак від лебідки з «Джипа». Трейлер повз від нього, але він зумів проповзти під ним і зачепити гак за задню вісь. Він встиг витягнути пальці і відкотитися вбік якраз тієї миті, коли гак щільно притиснувся до кришки гальмівного барабана. Трейлер відстрибнув вбік і його колеса гупнулися на те місце, де щойно був Торн.

Металевий трос від лебідки розкрутився повністю. Увесь низ трейлера обурено рипів.

Але трос тримав його.

Торн виповз з-під трейлера і глянув на нього крізь дощ. Він уважно подивився на колеса джипа, щоб побачити, чи не рухаються вони. Ні. Обкрученого навколо дерева троса було достатньо, щоб втримати другий трейлер на краю урвища.

Він повернувся до «Джипа», заліз всередину і поставив його на ручне гальмо. У рації почувся голос Едді:

— Доку, Доку…

— Я тут, Едді.

— Вам вдалося його зупинити?

— Так. Він більше не рухається.

Радіо затріщало.

— Це здорово.