Майкл Крайтон - Загублений світ

— Але ж вам потрібно…

— Залишайся з дітьми! Ми не можемо кинути їх самих!

— Але ж тут Левін…

— Ні, ти залишаєшся! — гаркнув Торн. Він вже спускався з вишки слизьким від дощу риштуванням до «Експлорера», що стояв унизу. Він бачив, як на нього дивляться Келлі та Арбі. Застрибнув у машину, увімкнув двигун. Він вже думав про відстань до галявини. Це три милі, може, більше. Навіть якщо їхати швидко, він добереться лише за сім або вісім хвилин.

І на той момент вже може бути надто пізно. Він не встигне вчасно приїхати.

Але він мусить спробувати.

Сара Гардінг почула ритмічне рипіння і розплющила очі.

Навколо було темно, — це дезорієнтувало її. Потім сяйнула блискавка, і вона побачила внизу долину — до неї було п’ятсот футів. Картинка м’яко гойдалася з боку в бік.

Вона дивилася через лобове скло трейлера, що звисав з урвища. Вони вже не падали. Вони ненадійно висіли в повітрі.

Сама Сара лежала впоперек водійського сидіння, що злетіло з кріплень і розтрощило панель управління на стіні; незакріплені дроти теліпалися туди-сюди, блимали панельні індикатори.

Через кров у лівому оці їй важко було бачити. Вона витягла сорочку і відірвала від низу дві смуги тканини. Одну склала і зробила з неї компрес, щоб прикласти до розпанаханого лоба. Другу обмотала навколо голови, щоб зафіксувати компрес на місці. Біль на якусь мить посилився; вона зціпила зуби, доки не стало легше.

Згори долинала сильна вібрація. Вона глянула вгору. Перед нею був увесь трейлер, що тепер висів вертикально. В десяти футах над нею, зігнувшись над лабораторним столом, нерухомо лежав Малкольм.

— Іяне, — покликала вона.

Він не відповів. Він не рухався.

Трейлер знову здригнувся, рипнувши від тупого удару. А потім Гардінг зрозуміла, що відбувається. Перший трейлер просто звисав із кручі, вільно гойдаючись у повітрі. Але він все ще був з’єднаний із другим, який стояв на галявині, їх тримала разом перемичка-гармошка. А нагорі тиранозаври намагалися зіштовхнути другий трейлер в урвище.

— Іяне, — сказала вона. — Іяне.

Вона схопилася на ноги, не звертаючи уваги на біль в тілі. У Сари запаморочилося в голові, тож мимоволі вона подумала про те, скільки ж крові втратила. Вона почала підніматися прямо вгору, схопившись спочатку за спинку водійського сидіння, потім за найближчий стіл. Вона підтяглася вгору, доки не дісталася до ручки, вмонтованої в стіну. Трейлер гойдався в неї під ногами.

Звідти вона вже могла дотягтися до дверцят холодильника, схопившись пальцями за решітчасту поличку в ньому. Вона перевірила, чи добре та тримається, і перенесла на неї усю вагу. Тоді підняла ногу і поставила всередину холодильника. Потім перелізла вище, доки не змогла встати і дотягнутися до печі.

«Схоже на альпінізм на кухні», — подумала вона.

Незабаром вона була поруч із Малкольмом. Знову все освітила блискавка, і вона змогла побачити його побите обличчя. Він застогнав. Сара підповзла до нього, намагаючись зрозуміти, наскільки сильно він постраждав.

— Іяне, — покликала вона.

Його очі були заплющені.

— Вибач.

— Нічого.

— Я тебе в це втягнув.

— Іяне. Ти можеш рухатися? З тобою все гаразд?

Він застогнав.

— Моя нога…

— Іяне. Ми маємо щось зробити.

З галявини, що тепер була над ними, почулося ревіння тиранозаврів. Їй здавалося, що вона живе із цим звуком усе життя. Трейлер похитнувся і гойднувся вбік; її ноги зісковзнули з холодильника і вона зависла в повітрі, тримаючись за дверцята духовки. Дальній кінець трейлера був приблизно у двадцяти футах під нею.

Вона розуміла, що дверцята її довго не витримають.

Гардінг несамовито заметляла ногами і зрештою торкнулася якоїсь твердої поверхні. Вона стала на неї і, озирнувшись, побачила, що стоїть на боці раковини, зробленої з нержавіючої сталі. Вона поворушила ногою і увімкнула кран, що промочив їй ноги.

Тиранозаври заревіли, сильно вдаривши трейлер. Він, гойдаючись, посунувся далі.

— Іяне, часу не так багато. Ми маємо щось зробити.

Він підняв голову, глянув на неї порожніми очима. Знову спалахнула блискавка. Його губи заворушилися.

— Електрика, — сказав він.

— Що?

— Струм вимкнений.

Вона не зрозуміла, що він каже. Звичайно, струм був вимкнений. Потім вона згадала: вона вимкнула його раніше. Коли тиранозаври наближалися до трейлера. Світло налякало їх перед тим і, можливо, налякає зараз.

— Ти хочеш, щоб я увімкнула світло?

Він ледь помітно кивнув.

— Так, увімкни.

— Як, Іяне? — Вона озирнулася навколо.

— Там є панель.

— Де?

Він не відповів. Вона дісталася до нього і поторсала за плече.

— Іяне, де панель?

Він показав униз.

Вона глянула туди і побачила дроти, що стирчали з панелі.

— Я не можу. Вона розбита.

— Вгорі…

Вона ледве чула його. В голові промайнула неясна згадка — у другому трейлері є інша панель управління. Якщо вона потрапить туди, то зможе увімкнути світло.

— Добре, Іяне, — сказала вона. — Я це зроблю.

Вона рушила далі, видираючись вище. Тепер задня стінка трейлера була вже в тридцяти футах під нею. Тиранозаври заревіли і знову вдарили трейлер. Вона хитнулася і рушила далі.

Сара хотіла пройти крізь перемичку-гармошку до другого трейлера, але коли пролізла вище, зрозуміла, що це неможливо. У різкому спалаху блискавки вона побачила, що перемичка перекрутилася і прохід щільно закритий.

Перший трейлер став для них пасткою.

Вона почула, як нагорі заревіли тиранозаври і знову врізалися у другий трейлер.

— Іяне!

Вона подивилася вниз. Він не рухався.

Висячи там, вона з болем усвідомила, що це поразка. Ще один-два удари — і все, кінець. Вони впадуть. І вони вже нічого не можуть зробити. В них просто немає часу. Вона висить у темряві, струм вимкнений і нічого немає…

Або є? Вона почула електричне гудіння, десь недалеко у темряві. Може, на цьому кінці трейлера теж є панель? Може, вони спроектували його так, щоб панелі управління були в обох кінцях.

Висячи біля вершини трейлера, терплячи пекучий біль у плечах та руках, вона озирнулася навколо, шукаючи другий рубильник. Вона висіла вгорі. Якщо тут є панель, то вона має бути неподалік. Але де? У світлі блискавки вона глянула спочатку через одне, потім через інше плече.

Панелі не було.

Її руки боліли.

— Іяне, будь ласка.

Панелі не було.

Це було неможливо. Вона і далі чула це гудіння. Тут має бути панель. Просто вона її не бачить. Вона покрутила головою вліво та вправо, знову спалахнула блискавка, кинувши на стіни божевільні тіні. І тут Сара нарешті побачила її.

Вона була лише в шести дюймах над її головою. Вона була перевернута, але Сара могла роздивитися усі