Ліка Радош - Знову "ми", Ліка Радош

розділ 40

Стас

Прокидатись зовсім не хотілося. Так би й ніжився в ліжку відчуваючи під рукою тіло коханої жінки. Піднявся на лікті, щоб подивитись на сонну жінку. Це один з моїх улюблених моментів, спостерігати за нею поки вона мирно спить, обличчя абсолютно розслаблене, ніяких хвилювань, нічого зараз її не турбує.

Бачу як повіки починають тріпотіти. Вона завжди відчувала мій погляд. Ніжно гладжу кохану по щоці.

- Не кажи, що вже пора прокидатися. – бурмоче моя соня в подушку, намагаючись щільніше загорнутися в ковдру. Змерзлюшка моя.

- Тобі не обов'язково. Та мені варто вставати. – я б міг піти й не будити її, та думаю, варто нагадати Аліні, що хотів зустрітися з Танею. – Я планую випити каву й зустрітись з твоєю подругою.

- Так я пам'ятаю, що ти просив її про зустріч. Тільки, хотіла б знати чому? Якщо не секрет, звичайно? – морщить свій носик.

- Не секрет. Та я планував розповісти тобі усе після того, як переговорю з Чумаченко.

- Ого, які секрети! – повністю розвертається до мене обличчям та заглядає в очі. – Ти чогось не договорюєш мені, Плутар?

- Все я тобі розповім, тільки через кілька годин. Нічого з тобою не трапиться через цей час, правда ж? – посміхаюся та торкаюся кінчика носа своєї дівчинки-жінки. – А ти ще трохи ніжся в ліжку, і поговори з батьками, може вони встигнуть приїхати до того часу, як я буду збиратись назад в дорогу.

- Точно. Я й не подумала про це. То коли валізи готуєш?

- О 17 год рейс, так що часу трохи є. – цілую Аліну в губи та вибираюся з ліжка.

Хапаю телефон, поки п'ю каву домовлюся про зустріч з Чумаченко. Нехай пробачає, якщо розбуджу. Таня, ніби, чекала мого дзвінка, відповіла після першого гудка. Уточнив куди під'їхати, щоб не завдавати жінці зайвих турбот, підійду до її під'їзду. Попросили прихопити з собою каву з кав'ярні поруч з домом Аліни. Не збираюся відмовляти. Швидко збираюся та поспішаю на зустріч, чим швидше усе вирішу, тим легше буде будувати плани.

Коли підходив до місця зустрічі Таня уже була на місці. Мабуть, також кортіло дізнатись, що такого я можу їй сказати, що попросив про розмову віч-на-віч.

- Привіт. Твоє замовлення. – вітаюся та передаю їй стаканчик з кавою.

- Привіт. Дякую. – забирає своє частування, та швидко робить ковток. – То в чому справа?

- Таня, ти помирилась зі своїм нареченим? – випалюю я, бо якщо так, то продовжувати далі немає змісту.

- Ні. – коротко кидає дівчина.

- А збираєшся? – уточнюю, варто всі деталі зібрати до купи.

- Ні не збираюся. – вже дещо підозріло відказує мені Чумаченко. – А чому цікавишся?

- Хочу рекомендувати тебе Потоцькому на посаду його помічника, по суті заступника. Він готував свого секретаря на цю посаду, та її швидше всього звільнять, а я не зможу взяти на себе частину обов'язків.

- Ти хочеш перевести мене до Києва? А тут хто буде? – здивовано питає Таня.

- Ну. Спочатку Аліна прийме твої обов'язки. А пізніше я. На разі в "Оріні" ніякою нагальної роботи нема.

- Ах. Ось, що ти задумав. – вже більше розслаблено відповідає мені дівчина.

- Щось типу того. – погоджуюсь.

- Навіть не знаю, що тобі відповісти. Твоя пропозиція втекти від цього дурдому досить вчасно поступила. Та я не думаю, що Потоцький погодиться на мою кандидатуру. Він і тут ледь зміг мене витерпіти. А ти пропонуєш стати його правою рукою.

- Ми можемо просто зараз дізнатись. Якщо, звичайно, ти говориш своє "так"?

- Так. За милу душу втекла б з цього міста.

- Почула б тебе Аліна! – хитаю головою паралельно набираючи Макса.

Те, що ранок вихідного так ще й неділя, не сильно мене бентежить. Хочу якнайшвидше знати, чи можу далі рухатися в цьому напрямку. Максим приймає дзвінок, а я одразу включаю гучномовець.

- Привіт, Макс. Пам'ятаєш ми говорили, що якщо знайду тямущу людину на заміну себе, то спокійно можу валити у Франківськ?

- І тобі привіт. Невже так припекло? Ну кажи. Кого ти мені намацав? – відказує бадьорим голосом.

- Таню Чумаченко хочу до тебе направити. Ти що про це думаєш?. – в трубці по ту сторону запанувала мовчанка. Я вже думав, що дзвінок обірвався.

- кхм. А вона не проти? – трохи хриплим голосом відповідає друг.

- Зараз уважно слухає нашу розмову і чекає твоєї відповіді. Сама вже погодилась. – трохи запізно даю знати Потоцькому, що розмова відкрита.

- Таня, ти дійсно погодилась? – перепитує Макс, уже звертаючись безпосередньо до Чумаченко.

- Так. – трохи зніяковіло відповідає та.

- Тобі потрібно буде відповідати на мої дзвінки в будь-який час дня і ночі, знаєш це? Бо, щось останніми днями ти дуже часто не доступна.

- Коли займу обіцяну посаду. Так і робитиму. – тепер більш твердо та з нажимом кидає дівчина.

- Ну то що? Домовились? – не можу втриматись я. Можливо Аліна була б більш уважнішою в цій ситуації, та я прагнув більше конкретики.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍