Михайло Юрійович Відейко - Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)

плату, яку той мав віддати перевізнику при переправі через ріку мертвих — стікс («обол Харона»). Після походу Зопіріона були виготовлені монети чотирикутної форми зі... свинцю, для чого використано, ймовірно, захоплені у ворогів снаряди для пращі[43]. Цей випуск мав радше символічне, аніж практичне значення. Крім назви поліса, на монетах уміщено монограми, за якими стоять особи, відповідальні за карбування.

Потрапивши в орбіту Риму, Ольвія у І–ІІ ст. усе ще берігає право власного карбування, однак її монетна система пристосовується до прийнятої в Імперії. Починаючи із ІІ ст. на монетах з’являються портрети та титулатура імператорів і навіть членів їхніх сімей. Останні такі монети карбовано у часи правління Александра Севера на початку ІІІ ст. Разом із тим цього часу в обігу перебуває велика кількість уже римських монет, найпізніші з яких датують IV ст. до н. е., коли життя на території міста остаточно припиняється.

Монетна справа Херсонеса

Перші монети власного виробництва у Херсонесі з’являються у IV ст. до н. е. між 390–380 рр. Тут, на відміну від Ольвії з її монетами-стрілками та литими ассами, відразу почали справу з карбування (на литво перейдуть у візантійський період, коли продукуватимуть бронзову розмінну монету).

Як і в Ольвії, за випуск монет відповідали виборні особи. На монетах вони розміщували монограми, до складу яких входили їхні імена. Вивчаючи херсонеські монети, дослідники нарахували понад 80 таких посадових осіб. Можливо, частина з них входила до складу колегії агораномів, бо подібні монограми трапляються на ручках амфор, які теж позначали іменами відповідальних осіб, гарантуючи відповідність певним стандартам. Вважають також, що до карбування могла бути причетна і колегія номофілаків, яка визначала потребу в карбуванні, асортименті монет (із вибором металу і номіналів включно), обсяг замовленні і відповідала за придбання відповідної сировини.

У І ст. до н. е. майже на два століття Херсонес потрапляє під протекторат Боспорського царства, а згодом Риму, які визначали політику карбування. Від їх імені виступала відповідна посадова особа, яка і проводила в життя політику нового господаря Херсонеса.

Монети Херсонеса традиційно прикрашала голова покровительки міста — богині Діви, а на звороті вміщували рибу та палицю, а також скорочену до трьох (рідше чотирьох) літер назву міста. У інших версіях бачимо зображення Діви і бика, палиці у вінку, грифона тощо. Літерами або їхньою комбінацією позначали імена відповідальних за випуск монет. Заготовки для карбування відливали. Стилістика монет нагадує типову для метрополії Гераклеї Понтійської.

Монети в Херсонесі карбували з міді (фактично бронзи) та срібла, вони були різних номіналів. У першому випуску монет було два номінали міді і три — для срібла. Найважча срібна монета важила 3,55 г, найменша — від 0,55 до 0,38 г. Підйом монетної справи відбувається у ІІІ ст. до н. е., зокрема у кількісному відношенні. У цей період навіть вдаються до надкарбування іноземних монет.

Коли Херсонес потрапив у залежність від Понтійського царства, на монетах почали зображувати Геліоса в короні, а на звороті — ріг достатку, виходять монети із зображенням Діоскурів та ін. Та все ж місто зберегло певну незалежність, бо тут не продукували загальнобоспорські типи монет, які відрізнялися лише позначенням місця карбування. На монетах Херсонеса, окрім нав’язаних іззовні, продовжувало з’являтися традиційне зображення Діви. Місту дозволено було навіть карбувати час від часу і золоті монети.

Виступивши на боці Риму у війні з Боспорським царством, Херсонес не лише зберіг за собою давні права, а й скористався з положення римського союзника. У цей час триває випуск золотих монет. Активність монетного двору Херсонеса була дещо пригальмована планами імператора Нерона перетворити Боспор (а заразом і контрольовану частину Таврики) на римську провінцію, однак за імператора Тіта чекан було відновлено. В цей період написи роблять грецькою, але у них згадуються римські імператори, хоча серед зображень бачимо традиційну Діву та іншу місцеву символіку. У Римській імперії за багатьма містами влада охоче зберігала «давні привілеї» та «самоврядування», включно з правом випуску монет, щоправда майже виключно мідних, призначених для внутрішнього обігу. Адже поширювати з якогось центру або навіть центрів розмінну монету було просто економічно невигідно.

У ІІ ст. до н. е. настали важкі часи, коли обігові мідяки херсонеситам довелося виготовляти надкарбуванням старих монет. Розміщення римського гарнізону врятувало місто від «варварів». Відтак карбування власної монети — мідної — було продовжено. Формально у місті зберігалося самоврядування — на монетах бачимо написи грецькою «вільний Херсонес». Разом із тим на монетах ІІІ ст. з’являються бюсти правлячих імператорів, їхні імена, а номінали монет відповідають прийнятим у Римській імперії. В обігу, крім того, було римське срібло та золото. Традиція власного карбування, а потім — литва мідної розмінної монети у Херсонесі триватиме і у середні віки.

Монетна справа Боспору

Боспорське царство виникло внаслідок об’єднання початково незалежих полісів. Територіально і, відповідно — економічно воно було потужнішим і за Ольвію, і за Херсонес. Цим обставинам відповідало і карбування власної монети, яке почалося відразу зі срібла. Політику монетної справи визначали царі Боспору. Центр прийняття рішень відповідно змінювався за часів підпорядкування а Понтійському царству, а потім — Римській державі.

На початку тут не експериментували з литвом монет (так виготовляли лише заготовки), почавши одразу із карбування у другій половині VI ст. до н. е. Срібні драхми, гемідрахми та діоболи карбували у Пантікапеї. Їх прикрашало зображення голови лева Заможність міста була на такому рівні, що за розмінну монету правили дрібні срібні номінали, а не мідяки, як у Ольвії або Херсонесі. Назва міста з’являється у скороченому варіанті на монетах у другій половині V ст. до н. е., коли вже існувало Боспорське царство, де на троні одна династія змінювала іншу. Спочатку серед зображень на монетах бачимо богів, зокрема Посейдона, популярними були зображення сатира та грифона. При цьому монети випускали як від імені царів, так і від імені архонтів.

Карбували на Боспорі також і золоті монети. З часом було налагоджено випуск розмінних мідяків, який було розподілено по окремим містам царства. Зображення були стандартними, але написи зі скороченими назвами міст вказували на місце карбування.

Із зображеннями божеств на боспорських монетах із часом почали успішно конкурувати зображення царів. Коли ж царство остаточно потрапило у орбіту Риму, на монетах з’являється відповідна символіка — зображення богині Ніки, курульного крісла тощо. Водночас написи, як і раніше, робляться грецькою мовою. Особливістю монет стало розміщення на них портретів царів Боспору та імператорів Риму. Щоправда, титул було вибито лише навколо царського зображення, а під портретом імператора — монограму з іменем відповідального за випуск магістрата. При виготовленні монет використовували одночасно по кілька штемпелів, що давало змогу здійснювати випуск великої кількості монет.

Останній цар Боспору Асандр розгорнув випуск золотих статерів. По його смерті царство переходить під владу Риму і на монетах з’являються портрети римських імператорів. На зміну драхмам і статерам та їх похідним приходять сестерції, дупондії та ауреуси за римським стандартом. Під час війн із «варварами» у ІІ ст. дійшло до запровадження в обіг практично кредитної монети — мідних сестерціїв та дупондіїв. Наступні випуски монет із дорогоцінних металів були такими лише за назвою — статери у ІІ–ІІІ ст. карбовано з 30 % вмістом золота, решту складали срібло (40 %) та мідь (30 %). Водночас кількість монет, які випускали в обіг, зростає, а останні випуски місцевого монетного двору вже були