Ахмед Салман Рушді - Золотий дім

жінка. Або чи хочу нею бути. Або — чи маю відвагу нею стати. Я дуже боюся, що мені бракує такої відваги. Я взагалі дуже сильно боюся.

Чого ти боїшся.

Беззахисності зміни. Її драматичності, радикальності перемін, їх жахливої помітності. Людських поглядів. Людських оцінок. Уколів. Операції. Передовсім операції. Це ж природно, правда?

Я не знаю, що означає це слово — природно. Цим словом стільки зловживали, що краще його тепер не вживати. Іншим таким словом є стать.

Я живу з одною людиною, яка б із вами погодилася.

Дозволь я запропоную тобі одне речення: «Не існує чогось такого, як жіноче тіло».

Цим ви, звичайно ж, не збираєтеся ствердити, що не існує чогось такого, як жіноче тіло. Бо жінки існують, цього не можна заперечити, існують також тіла, це також об’єктивна правда, і одне міститься в іншому. А отже…

Ти вловлюєш мою думку, хоч і ставиш її під сумнів. Ми існуємо, так само існують наші тіла, і ми в них живемо, але вони нас ані не визначають, ані не обмежують.

І отак ми приходимо до проблеми душа — тіло. Ви пропонуєте, щоб ми відкинули ідею існування однієї об’єднувальної реальності, субстанції чи сутності й відтак неможливості розділення душі й тіла. Це монізм, і вам він не подобається? Вам більше до душі Декарт із його дуалізмом. Але в такому разі невже жінка, чи навіть особа жіночої статі — це лише категорія розуму? Невже вона позбавлена тілесності? І невже ця нематеріальна статева ідентичність, це безплотне щось, що існує поза тілом, не здатне змінюватися, бо з огляду на свою матеріальність воно повинно бути таким же мінливим, як дим, як вітер? Чи ми перебуваємо на релігійній, а може, аристотелівській території, де статева ідентичність, так само як розум, є властивістю душі? Мені доводилося трохи читати про це. Тільки збагнути це все не так легко.

Я сформулюю це просто. Народження з жіночими статевими органами ще не робить тебе жінкою. Народження з чоловічими статевими органами не робить із тебе чоловіка. Хіба що приймаєш таке рішення. Ось пропозиція, на яку я прошу тебе відгукнутися. У вагіні немає нічого визначально жіночого. І ти не виключений з жіночості, якщо маєш чоловічий член. Трансжінка з пенісом залишається жінкою. Ти погоджуєшся з цим чи ні?

Ви маєте на увазі, що я не мушу пройти операцію.

Кастрацію.

Від самого цього слова боляче.

Якщо ти сам цього не обереш.

І знов ми повертаємося до цього обирання.

Можу запропонувати тобі називати це свободою. Можу сказати, що це твоє право.

Я трохи знаюся на обиранні. Я належу до сім’ї, яка обрала шлях перевтілення. Те ім’я, яким ви мене називаєте, — мій вибір. І мій вибір — можливість залишити світ, який мене створив, і перебратися до світу, в якому, можливо, можна створити себе власноруч. Я за те, щоб обирати. Я вже хтось інший, завдяки зробленому колись вибору. Але.

Але.

Якщо я називатиму себе жінкою, але збережу чоловічий орган, і тоді буду серед лесбійок і хотітиму сексу, а вони не захочуть кохатися з людиною, яка має чоловічий орган, то як я можу бути жінкою, якщо мій вибір бути жінкою неприйнятний для інших жінок.

Якщо хтось на тебе так реагуватиме, значить це ТЕРФ.

ТЕРФ.

Трансексклюзивна радикальна феміністка.

Це щось погане.

У цій нашій розмові, — так, це щось погане.

Тож ви берете й називаєте поганим словом цих жінок із вагінами, які не хочуть кохатися з тими жінками, що мають пеніси, і кажете, що вони погані, а мені як це має допомогти.

Це допомагає тобі обстоювати свій вибір.

Бо правда на моєму боці, а не на їхньому.

У Мічигані є один приватний жіночий фестиваль, який проводиться вже сорок років, — у тому місці жінки збираються помузикувати, покуховарити, поговорити й просто побути разом, і серед них є ті, що творили жіночий рух, — цисжінки, здебільшого вже старші, за свого часу революціонерки. Але вони не допускають на свій фестиваль трансжінок із чоловічими органами, і через це точиться суперечка на межі фізичного зіткнення. Озброєні трансактивісти отаборилися навколо місця проведення фестивалю, планують протести та диверсії й іноді їх здійснюють: графіті, пошкоджений водогін, пробиті шини, летючки з їхніми пенісами. Я припускаю, що в цій суперечці жінки з вагінами не мають рації, бо не можуть достосуватися до нових часів, коли жінка з вагіною — це лише різновид жінки, а інші різновиди є не меншою мірою жінками, ніж вони самі. Якщо ти вирішуєш бути американцем і приймаєш громадянство, то не мусиш відмовлятися від усього того, що становило тебе раніше. Ти сам став американцем, але коли постаєш перед якимось викликом, то говориш, що почуваєшся тут чужим, а значить, зберіг у собі якусь частку чужості. Така сама свобода вибору залишається, коли вирішуєш бути жінкою. І якщо хтось намагається обмежити тебе у твоєму виборі статі, ти маєш право протестувати.

Але що, як я не можу побачити, що цей вибір є насправді вибором. Що у випадку, коли від чоловічої гей-спільноти я дізнаюся, що гомосексуальність вроджена, що це один із людських способів буття, його не можна обрати чи від нього відмовитися; що, як мені нестерпна реакційна ідея можливості перевиховання гомосексуальної людини, щоб змусити її зробити інший вибір і відмовитися від своєї гомосексуальності. Що, коли я не маю певності, чи ці вибори, які ви пропонуєте, ці багатоваріантні гендерні нюанси не є частиною тієї самої реакційної ідеології, бо від одного разу обраного можна відмовитися, а жінка має право змінювати думку. Що, коли я припускаю, що моя ідентичність просто складна, болісна, заплутана, і я не знаю, як обирати, що обирати, і чи взагалі щось потрібно обирати; що, коли мені просто потрібно брести навмання, поки я не відкрию того, ким я є, а не ким вирішую бути. Що, коли я вірю в існування якогось я є і мені його потрібно знайти. Що, коли це справа відкриття, а не вибору, відкриття того, ким я є від самого початку, а не вибору одного зі смаків у холодильній вітрині з гендерним морозивом. Що, коли я вважаю, що раз жіноче я є означає неможливість сексу з іншою жінкою з чоловічим органом, цей вибір потрібно вшанувати. Що, коли я переймаюся можливістю громадянської війни по цей бік гендерного поділу, і що, коли я вважаю цю війну помилковою. А що, коли всі ми є окремими видами жінок, а не одним, і що, коли ці