Ахмед Салман Рушді - Золотий дім

нічого дивного, якби [оповідач] ма[в] на собі помаранчевий комбінезон (якщо сцена буде показана в кольорі) або окови на зап’ястях і кісточках ніг. Є в цій сцені щось таке, що, якщо її правильно зняти, вона може бути кумедною.

Монолог Д Ґолдена з приводу власної сексуальності та її дослідження Спеціалісткою

Розділ перший. Вона мене питає, з самого початку, ця Спеціалістка, перше питання й відразу напролом: який був твій улюблений колір у дитинстві — рожевий чи блакитний?

Мене таке питання просто збиває з пантелику. Це що, кажу, питання, яке годиться задавати в цей момент світової історії — блакитний чи рожевий?

Зроби ласку, каже, сповни мою забаганку — так, наче це вона пацієнтка, а я мозкоправ.

А я відповідаю, бо на мене саме найшов такий незговірливий настрій: Даяна Вріланд, редакторка «Воґ», сказала колись, що рожевий — це індійський синій, тому я підозрюю, що рожевий і блакитний в Індії — це те саме.

Чому тебе так дратує це запитання, дивується вона, це просто вибір одного з двох кольорів. Я могла б запитати, чи тобі більше подобаються іграшкові залізниці, чи ляльки. Чи тобі більше до вподоби таке запитання.

Я мушу тепер уточнити, що мене ніколи не приваблював марксизм, але її лінія наступу пробудила в мені потужні антикапіталістичні настрої. Думаю, кажу їй, що ми вже вийшли поза матеріалістичні категорії, нав’язані ринком: рожеве для дівчинки, блакитне для хлопчика, потяги й зброя для хлопців, ляльки й суконьки для дівчат. Чому ви хочете запхнути мене назад у цей старорежимний дискурс, що геть себе вичерпав?

Ти реагуєш із помітною ворожістю, каже вона. Невже я зачепила якесь болюче місце, що викликало в тебе такі емоції?

Ладно, кажу, правда така, що моїм улюбленим кольором був жовтий і ним залишився. Якийсь час були в мене спроби лаятися по-жовтому, як друг Стівена Дедалуса: та к бісу цей жовтий дрючок[36], але та звичка не утрималася.

Добре, каже вона, це вже прогрес, жовтий у спектрі кольорів розташований між блакитним і рожевим. Мені це видалося тупим, по-неандертальськи тупим, по-кроманьйонськи тупим, але стримуюся й мовчу. Мабуть, це все не для мене, думаю.

А якщо йдеться про друге питання, відповідаю їй, у мене ніколи не було іграшкової залізниці. Тільки доводилося дивитися, як мої брати гралися своєю, хоч вони вже й завеликі були для іграшок. І ще машинками «Скейлекстрик», аж незручно було, ну візьміть уже подорослішайте. Бачте, в нас із моїми єдинокровними братами різниця у віці була чимала. А в мене от була пара тваринок із сандалового дерева для купелі — у воді вони виділяли запах. Слон і верблюд із сандалового дерева. Мої сандалові друзі слухали про вигадані мною пригоди, і щовечора це була якась інша історія у ванній. Що слон ховає в хоботі, чому верблюд ненавидить пустелю — таке всяке. Може, мені треба було їх записати. Більшості з них зараз не пригадаю. Тому, відповідаючи на ваші запитання, припустимо, що коли вибір є між ляльками й іграшковою залізницею, що ж — сандалові ляльки-тварини. Щоправда, не було в мене звички їх вдягати. Тільки розповідати їм історії й мочити у воді.

Так ми й продовжили — вона напирає, я опираюся. У якийсь момент пішла в хід історія про мою мачуху й ключі від будинку. Визнаю: це найгірший вчинок у моєму житті. Так і кажу Спеціалістці. Висловлюю свою скруху. Тільки її скруха не цікавить, вона йде тим самим шляхом, що й Рія, коли ми почубилися в машині. Самою ненавистю мого вчинку не пояснити, каже вона. Врешті ми до цього добралися. А що, коли я припущу, каже вона, що твоїм бажанням було стати господинею дому. Що, коли саме це лежало в основі. Яка буде твоя найперша реакція. А моя найперша реакція така: бах! я забираюся, нічого з цього не вийде, і коли я вже майже в дверях, вона тихо питає: і що ж ти робитимеш, а я спиняюся, моя витягнута рука падає, не вхопившись за ручку дверей, я повертаюся, сідаю й кажу: здається, ви маєте рацію. То хто ж тоді я. Хто я.

От це ми й маємо з’ясувати, каже Спеціалістка.

Розділ другий. Розпитую ще про іграшки й кольори. Раніше, кажу, якщо хлопчик любив рожевий колір і ляльок, батьки боялися, що він гомосексуал і намагалися зацікавити його всяким хлопчачим добром. Я маю на увазі, що вони могли вагатися щодо його орієнтації, але їм би на думку не спало сумніватися в його статі. А ви тепер, здається, кидаєтеся в іншу крайність. Ви вже не кажете, що хлопчик гомик, тільки починаєте його переконувати в тому, що він — дівчинка.

Гаразд, сказала вона, тоді ти — гей? Тебе приваблюють фізично інші чоловіки? Ні, відказую. Це, певно, єдине, в чому я не сумніваюся. Добре, каже вона. Тоді давай не будемо розплутувати мотивацію уявних батьків, а зосередимося на поточному завданні, тобто на тобі. Якщо ти не є гомосексуалом чоловічої статі, то, може, ти гомосексуалка жіночої?

Що-що, питаю.

Чи ти лесбійка, питає Спеціалістка.

Я ще не змінюю статі й живу з гетеросексуальною жінкою, кажу їй.

По-перше, ми тут не обговорюємо сексуальності твоєї коханки, яка також може бути складною, а ти можеш її спрощувати, бо так тобі зручніше, але ми не про це. А по-друге, питання стосується не того, що ти робиш, а того, ким ти є. Тут різниця така, як між твердженнями «Я працюю кухарем у піцерії» і «Я люблю смачно поїсти».

Ну ви й чудна, кажу Спеціалістці.

Не я тут пацієнтка, відповідає вона.

Як я можу бути лесбійкою, протестую, це фізично неможливо.

Чому.

З очевидних причин.

Тоді два питання. Перше: тебе коли-небудь приваблювали лесбійки? Жінки, яка воліють кохатися з іншими жінками?

Щось там бувало, кажу. Раз чи два. Тільки мені годі було за ними ганятися.

Чому.

З очевидних причин. Вони б не захотіли зі мною переспати.

Чому.

Ой, ну годі вже.

Дуже добре. Наступне питання. Хто така жінка?

Це чудернацьке запитання, від якого я раптом почуваюся страшенно чужо. Не можу уявити собі, щоб таке запитання поставили в більшості країн світу. Що, американці вже не можуть у цьому розібратися? Ви мене ще про туалети будете питати? Нагадаєте мені про заборону «Монологів вагіни» в коледжі Маунт-Голіок?

Чи не є це щось, у чому ти не можеш розібратися.

Я знаю, хто така жінка. Просто не знаю, чи я