Ахмед Салман Рушді - Золотий дім

поділи, включно з поділами в питаннях сексу, цілком нормальні, не є чимось ксенофобічним і злим. Що, коли ми — федерація різних станів буття й нам потрібно поважати права окремих станів так само, як і їх союзу. У мене дах їде, коли я намагаюся усе це второпати, і я навіть потрібних слів не знаю — я вживаю ті слова, що мені відомі, але постійно маю враження, що це не те; що, коли я намагаюся жити в небезпечній країні, не вивчивши її мови. Що тоді.

Тоді я сказала б, що нам треба попрацювати над тим, аби зруйнувати бавовняну стелю в твоїй голові.

А це значить.

З бавовни шиють білизну. Вміст білизни трансжінки становить вісь її гноблення й марґіналізації. Кінець цитати.

Хтось розказав моїй дівчині жарт про трансмільярдера. Я ідентифікую себе як мільярдера, значить, я ним є — так вона розповідала. Що б ви на це сказали?

Це зовсім не смішно.

[Він] сягнув порогу, але так і не увійш[ов] усередину. У пастці між страхом і мовою [він] вияви[в], що нездат[ен] рухатися далі, але залишитися на місці теж не ма[в] змоги. Застережні знаки були досить виразними. Рії подзвонили з дівчачого клубу «2 Мости» й сказали, досить-таки чемно, що [його] попросили більше туди не приходити, оскільки [він] поча[в] напосідатися до дівчат із украй особистими запитаннями, і [його] присутність стала для них незатишною. У «2 Мостах» панувала атмосфера водночас невимушеності й глибокого зацікавлення: дівчата почували себе вільно й самовіддано працювали над проєктами в сферах соціальної справедливості й екологічної освіти, або вивчали цифрове й звукове мистецтво, або прослуховували вступні курси з науки, техніки, інженерії й математики, або допомагали в роботі надзвичайного планетарію, що діяв у будинку (подарунок багатого благодійника), або ж вивчали танець чи дієтологію. Я заходив туди до [нього] на початку [його] волонтерської діяльності в клубі, ще до того, як усе пішло під укіс, і поруч із їхнім щастям [він] видава[в]ся щаслив[им], і [йому] начебто допомагало їхнє спокійне ставлення до статевої різноманітності. Гомо- чи гетеросексуал, цис чи транс, із зірочкою чи без, гендерквір чи агендер — для них нічого не становило проблеми. Спершу це підбадьорювало, навіть захоплювало, та коли [він] зустрі[в] перші бар’єри на шляху переміни, свої фізичні й суспільні страхи й складнощі з новою мовою, [йому] не допомогла думка про те, що [він], можливо, страждає від поколіннєвих негараздів, які не дошкуляли наступному поколінню. Я згадав ранніх неандертальців у Ґолдінґових «Спадкоємцях», що з люттю й спантеличеною заздрістю дивилися на нову, більш розвинену, озброєну вогнем расу гомо сапієнс, коли ті вперше з’явилися і прирекли їх, попередників, на загибель. Отож [він] поча[в] сприймати себе як примітивну істоту, а дівчат із «2 Мостів» — як нових людей, що не лише були кращі за [нього], а й приходили [йому] на зміну, здатні зайти туди, куди не м[іг] [він], здатні вступити в землю обітовану, недоступну для [нього] через обмеженість [його] сприйняття. Тож [він] поча[в] зачіпати їх, припирати до стінки в їдальні, або в дверях класів, або під час матчу на розташованому поблизу софтбольному полі чи хокейному майданчику, ставлячи запитання, на які вони не знали відповідей, і просячи порад, яких вони не знали, як дати, що викликало в [ньому] агресію, і їх це бентежило. [Його] звільнення було не уникнути. [Він] прийня[в] його без заперечень.

Ми випустили [його] з очей. Без жодного сумніву. Нам треба було помітити, що [він] стає дедалі вразливіш[им], і ми, певно, це й помітили, тільки всі вирішили відвести погляди деінде. Після вбивства Апу Нерон Ґолден сховався від світського життя в темряву, причина якої була очевидною, але її потаємний сенс відкриється лише згодом. Урну з прахом сина він тримав на столі і, як кажуть, щодня постійно з ним говорив. Вхожими до нього були обидві дракониці, також він викроював час для Петі, він завжди викроював час для того зі своїх синів, чиї клопоти були найбільш очевидними, завжди прощав і підтримував Петю, поки той після підпалу помалу повертався до свого кращого Я; зате для свого вже-не-найменшого сина, що втратив керування й переживав катастрофу, він цього часу майже не мав. Зате були в нього малий Веспасіан і дружина, яка знайшла не один спосіб наполягти на особливих правах маляти на батьківську любов. Хлопця називали малим Веспою — немовби він був скутером, на якому вони мали повернутися до щастя. У товаристві малого Веспи Неронове лице іноді злагоджувала усмішка. Василіса оточила чоловіка тією самою материнською любов’ю, якою обдарувала свою дитину, свою гордість і відраду — частково, як я певен, через те, що бачила горе старого й намагалася його приглушити, але також, не маю сумніву, з егоїстичних міркувань. З усіх нас вона найвиразніше помічала, як згасав цей самовпевнений і грізний чоловік. Вона помітила, як прогресує його забудькуватість, як послаблюється його хватка на повіддях екіпажу, і зрозуміла, що за якийсь час він також стане її дитиною, і була готова з усім цим змиритися, адже нагорода, яку вона отримає наприкінці свого задуму, буде дійсно великою. (Відколи народився син і Василіса звела між хлопчиком і мною стіну, моє ставлення до неї порядно погіршилося.) Василісина мати також жила в домі, але Нерон її незлюбив, і Василіса тримала бабцю в хустці осторонь, використовуючи її головним чином як няньку малого Веспи. Було очевидним, що в їхніх взаєминах мати не має жодної влади. Вона чинила те, що їй веліли. Вона також вичікувала свого часу. Вона також знала, яка тут розігрується гра. Вона залишалася в тіні й співала хлопчикові російські пісні та розповідала російські казки, у тому числі, мабуть, і про Бабу Ягу, щоб він виростав, знаючи, що до чого. Якби вона була здатна читати дитячі книжки англійською, то могла б ствердити, що Веспасіан був золотим сничем.

26

Я також відірвав погляд від Д Ґолдена. Ціле те літо й наступну осінь ми з Сучітрою були поглинуті справою Бетвумен. Того сюрреалістично виборчого року наше несподіване піднесення до статусу зірок політичної реклами системою нагород у сфері відео привернуло до нас увагу прогресивних груп підтримки й грошовитих суперштабів потужної, надзвичайно компетентної, але непопулярної суперниці Джокера. Мультфільм, який ми створили на замовлення однієї з таких груп підтримки з допомогою кількох найкращих художників, які будь-коли малювали Джокера, став вірусним відео: ошкірений лиходій верещав на Мангеттені слова, які його політичне втілення використало насправді, глузуючи зі своїх