Діна Ареєва - Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва

Все що завгодно, він готовий був на все що завгодно, тільки не на розчарування. І тим більше не на презирство. Навіть якщо воно цілком заслужене.

Може потім, не зараз. Він налаштується, набереться сміливості й розповість, обов'язково розповість. Просто все так несподівано, ніхто не очікував, що Нікіта раптом зробить цей клятий тест. Топольський розумів, що колись його син дізнається правду, але не думав, що ось таким чином.

Катя сказала правду, матір'ю вона Нікіті стати не змогла, але тітка з неї була непогана. Вона вічно прикривала молодшого Топольського від батьківського гніву, нишком пхала йому гроші, коли Андрій карав сина. І першою змусила Нікіту носити із собою презервативи. 

Вони тоді ще посварилися. Андрій усе ніяк не міг змиритися з тим, що його син виріс.

— Тату, чого ти мовчиш? — покликав Нікіта, і Топольський наче прокинувся. Зловив свердлувальний погляд з-під лоба і потер руками обличчя. 

Йому доведеться говорити, якщо він не хоче остаточно втратити сина.

— Це все дуже складно, синку, але я спробую. Загалом так, це сталося, коли я перейшов на четвертий курс. Катя вступила на перший у той самий університет, де навчався я. Вона... вона...

— Запала на тебе, — підказав Нікіта.

— Так, — погодився Андрій, — напевно. Ми з Яною, твоєю мамою, навчалися в одному класі, тусили в одній компанії. Мій батько все частіше закидав вудку, що непогано було б нам поріднитися з Єрмоловими. Але Янці вже знайшли нареченого, а Катя мені ніколи не подобалася. Не знаю, чому, на неї в мене ніби якийсь блок був. Знаєш, як це буває? Не можу пояснити...

— Знаю, — кивнув Нікіта, — у тебе на неї не стояв.

Топольський прохопився, але син залишався гранично серйозним, і він знову згідно кивнув.

— Можна і так сказати. Загалом, я сказав батькові, що з Єрмоловою одружуватися не буду, я взагалі одружуватися не збирався років до тридцяти. А потім потрапив під слідство, — він підняв голову і подивився Нікіті в очі: — Не питай мене, синку, я потім тобі все розповім. Я винен, що повівся, я зробив жахливий вчинок. Термін світив немаленький. Твій дід, батько Каті та Яни, міг допомогти. Мій сказав, або я одружуся, або сяду. Я напився і прийшов до Янки. У неї була своя біда, їй знайшли нареченого на двадцять років старшого. Вона мені скаржилася, потім розплакалася, сказала, що готова з дому втекти. І я запропонував їй одружитися, таємно, щоб ніхто не знав.

— Я теж Маші запропонував утекти, — похмуро сказав Нікіта. — Шкода, що вона не погодилася.

Топольський розгублено почухав підборіддя. 

— Куди це ви тікати збиралися? З глузду з'їхали, знайшлися тут Монтеккі з Капулетті...

— Годі, тату, не починай, — перебив син, — не втекли ж. Мама погодилася?

— Так, — Андрій спробував заспокоїтися, хоча руки свербіли надавати потиличників насупленому Ромео, — вона погодилася. Навіть зраділа, той її наречений був, як ти висловлюєшся, повний відстій. Ми подали заяву і місяць протрималися — нікому нічого не говорили. А потім розписалися і поставили батьків перед фактом. Вони, звісно, здійняли ґвалт, вимагали, щоб ми розлучилися, але я зняв квартиру, забрав туди Янку, а потім з'ясувалося, що вона вагітна. І нас залишили в спокої. 

— Значить... — перевів подих Нікіта, — значить ти її не кохав? І мене ти їй зробив тільки щоб тебе не посадили? Ти тому не даєш мені бачитися з Машею, щоб і я ось так... тобі на зло?..

Він відвернувся, вчепившись пальцями в підлокітники. Топольський приголомшено втупився на сина. 

— Ні, що ти, звісно ж ні! Ти неправий, синку!

— У чому я неправий? У тому, що народився? Так, вибач, протупив! — Нікіта дихав глибоко, через рот, і Андрій прекрасно розумів чому. Щоб не заплакати. 

Перед очима постала Янка. Чи кохав він її? Вони обидва тоді були дезорінтовані, збиті з пантелику обставинами, що склалися. Яна з радістю погодилася на його пропозицію, і перший час вони були зайняті виключно конспірацією.

Про почуття ніхто не думав, або принаймні не говорив. Вони схопилися одне за одного, як за соломинки для потопаючих, і їхній перший раз стався несподівано для обох. 

Батьки Топольські та Єрмолови кричали й матюкалися, Янка розплакалася. Андрій взяв її за руку, сказав її батькові, щоб не смів кричати на його дружину, і вони поїхали на орендовану квартиру. Яна продовжувала плакати, і Топольський її втішив. Як вважав за потрібне.

Кохав він її? Швидше, його крило від відповідальності за неї і дитину, коли вона сказала про вагітність. Але потім, особливо коли став рости живіт, Андрій абсолютно точно відчував до дружини ніжність і потяг. У них просто було зовсім мало часу.

Він підійшов, став за кріслом і поклав руки на плечі Нікіти. Здригнувся від того, як напружились м'язи хлопця, і спробував сказати якомога переконливіше.

— Ні, ти не правий, синку. Ми з Яною, може, спочатку і не були закоханими, але наш шлюб абсолютно точно не був фіктивним. Ти розумієш, про що я, — він міцніше стиснув плечі сина. — Ми були молодими, Янка мені ще в школі подобалася. Мене ніхто не примушував жити з нею разом, я сам так вирішив. І ти вийшов випадково, ми з нею залетіли. Але коли я дізнався, що в мене буде син, я зрадів, справді. І якби твоя мама залишилася жива, я думаю, у нас була б справжня міцна сім'я, Нікіто. Принаймні, я б для цього зробив усе від мене залежне.