Джулія Ромуш - Моя в борг, Джулія Ромуш

Розділ 36.

- Я дуже рада, що ми з тобою познайомилися, - Єва мені тепло посміхається і цілує в щоку.

- Мені теж було дуже приємно, - усміхаюся у відповідь. Єва дуже мила та приємна дівчина. І одразу мене прийняла. Як би вона не сварилася з Аароном, але його вибір прийняла одразу і ставилася до мене як до подруги.

- Якщо будуть проблеми, дзвони, - Кейн плескає свого молодшого брата по плечу, а потім дивиться на мене. Якщо чесно, то я його трохи побоююсь. Погрозливий у нього вигляд і дивиться так, ніби аж до самого нутра пробирає. - Таша, ти тепер дружина мого брата. У тебе наше прізвище. А отже, ти моя сім'я. Я хочу, щоб ти знала, що завжди можеш розраховувати на допомогу та захист.

Єва закочує очі й обіймає позаду свого чоловіка.

- З дівчинкою таким тоном розмовляєш, що вона під дулом пістолета до тебе не звернеться. Вимикай злого бобра.

З мене одразу вилітає смішок. Єва виглядає абсолютно милою дівчиною, а вміє ось так за хвилину розслабити чоловіка і змусити його посміхатися. Я сама особисто бачила, як він за дружини перетворюється на задоволеного і буркотливого кота. Цікаво, чи я так зможу колись з Аароном?

- Ось тому я не беру тебе на ділові зустрічі, - бурчить Кейн.

Єва знову закочує очі та зітхає.

- Ти не береш мене з собою на ділові зустрічі, бо ревнуєш до кожного стовпа.

- Тихенько там, - знову бурчить Кейн, а я знову не стримуюсь від смішка.

- Я дуже вам вдячна, що ви допомогли та прихистили.

Аарон відразу стискає мою руку.

- Гаразд, ми поїхали, а то я відчуваю хвилин за п'ять доведеться сльозу пускати, а в мене з цим проблеми.

Єва одразу ж стріляє в нього поглядом. Здається цим двом подобається тримати один одного у формі.

- Зануда, - Єва відразу стріляє в Аарона.

- Хто б говорив.

Аарон потискає руку братові, цілує в щоку Єву і потім відчиняє для мене дверцята.

Я ще раз прощаюся з родиною Бакерів. Дякую за все. І слухняно сідаю на пасажирське сидіння. 

Страшенно нервую, бо вже сьогодні ввечері я побачу батька. Сподіваюся, що з ним усе гаразд. Я хочу в цьому переконатись. Я маю йому сказати, що з Аароном почуваюся в безпеці. Я взагалі багато чого відчуваю до Аарона. І для мене все це нове. Я багато чого не розумію. Не розумію як моє серце може завмирати, а через секунду вже шалено битися з цим хлопцем. Як я можу так сильно перейматися людиною, яку ще зовсім недавно зневажала і від якої хотіла втекти. Чому тепер поряд з ним мені тепло та спокійно? Хоча раніше було інакше. У який момент це змінилося? Навряд чи в тій хатині. Не буває так, щоб по клацанню пальців людина змінювалась. Напевно, це сталося раніше, але я просто забороняла собі про це думати. Блокувала думки та просто боялася вірити в реальність.

Дорогою до нашого міста я сміливішаю і починаю розпитувати Аарона про його дитинство.

- А твій батько... ваші стосунки...

- Ми не спілкуємося, - відразу перериває мене хлопець, бо я запинаюся і не знаю, як точно запитати про його батька.

- Давно?

- Доволі давно. Виховував мене Кейн. Якоюсь мірою він для мене і старший брат і батько. Тому що всьому, що я знаю, мене навчив він.

У цей момент я переймаюся до Кейна повагою.

- У вас з ним міцний зв'язок.

- Кейн моя сім'я. Він завжди мене прийме, щоб не трапилося. Допоможе виплутатися з будь-якого лайна. Розділить зі мною будь-який момент. І так само і я.

- А я в сім'ї одна, - хоча Аарон, швидше за все, це знає, - тато не наважився привести в будинок нову жінку після того, що сталося з мамою. Я знаю, що має коханку. Але вони постійні різні, начебто він боїться, що якщо я дізнаюся, що в нього з'явилися серйозні стосунки, то ображусь. Або не прийму його вибору.

- А ти прийняла б?

- Звичайно. Мами з нами вже немає дуже давно, а тато заслуговує на щастя. Я розумію, що весь вільний час він приділяв мені. Але я вже виросла, до того ж давним-давно виросла.

- Тоді тобі потрібно про це сказати йому. Впевнений, що він не здогадується, як саме ти до цього ставишся.

- Я йому обов'язково скажу, - ствердно киваю, - мені дуже сподобалася Єва. Рада, що я з нею познайомилася. - Губи самі розповзаються в посмішці.

- Єва всім подобається, вона наче магнітом до себе людей притягує.

- І розуміє твої жарти.

- У цьому її головний плюс, - Аарон кривить губи в усмішці.

Серце сильно тьохкає, коли машина Аарона повертає на знайому вулицю. Ще кілька секунд, і я побачу свій будинок. В якому провела все дитинство. Батька, за яким я страшенно скучила. Навіть у грудях трохи тягнути починає від емоцій, що тільки но наринули.

- Виходить, що ми зараз їдемо в місце, де в нас відбулося перше знайомство, - грайливо кидаю погляд на Аарона і широко посміхаюся.

Мені подобається, як він хмуриться. Всі ці романтичні моменти він страшенно не любить. Чи просто вдає, що йому не подобається? Він же весь такий поганий хлопець. Брутальний чоловік.

- Ти все ніяк не заспокоїшся, - Аарон майже непомітно кривить губи в посмішці.

- Це все через те, що ти не зізнаєшся, що я запала у твоє серце ще з самого дитинства, - уперто вимовляю.

- Ти мене дратувала з самого дитинства, це буде чесніше визнання, - видає у відповідь. І, звичайно, це не те, що я хотіла почути.

- Ти спеціально псуєш усю романтику, - надуваю губу і бубню у відповідь.

- Ти романтизуєш усе, що відбувається. Тоді я просто вирішив, що потрібно доглядати за тобою. Погодься, ти була неприємним дівчиськом у дитинстві.

- Що? - Тут же верещу і штовхаю його в плече. Добре, що машина вже зупинилася біля мого будинку.

- Впевнений, якщо провести опитування по сусідах, то я матиму рацію, - Аарон задоволено посміхається. Йому достеменно подобається доводити мене до такого стану. Мої щоки палають. Очі небезпечно спалахують.

- Я була мила! - Погрозливо вимовляю.

- Саме так, - Бакер примружується і знову з мене насміхається.

- Знаєш що, ти взагалі був виродком пекла! - Нападаю у відповідь.

- Я й не заперечую. Я робив все, щоб мій батько скипав від злості.

- Ти просто нестерпний! - Ричу і виходжу з машини.

- А ти неймовірно сексуальна, коли сердишся, - летить мені в спину, а я сильніше стискаю кулаки.

Він спеціально мене доводить, а я все ще не розумію, як навчитися стримуватися і не вестися на його провокації.

Але наступної секунди мої емоції моментально змінюються, тому що я не встигаю дійти до ґанку, як двері будинку відчиняються і мені на зустріч виходить батько.

- Таша, - в його очах бачу стільки любові, що просто не стримуюсь. Зриваюся з місця і кидаюсь йому на шию.

У носі пощипує, а очі починають сльозитись. Як же я за ним скучила. Як сильно я переживала, що з ним щось трапилося. А зараз просто не можу стриматися від емоцій, що розривають зсередини.

- Таточко, - схлипую і сильніше його обіймаю.

- Малятко моє, не плач, - гладить мене по волоссю, а я заплющую очі. Він моя сім'я. Дбав про мене, коли не стало мами. Ми разом з ним багато чого вчилися. І я шалено його люблю.

- Ми обійдемося без обіймів? - Батько напружується, як тільки чує голос Бакера.

Я відлипаю від батька, скидаю сльозинки. Батько тут же бере себе в руки. Не хоче показувати при Аароні свої слабкості.

- Щось трапилося? - Батько дивиться на Бакера, його тон серйозний.

- Нічого, Таша хотіла тебе побачити.

- Хіба їй не небезпечно тут перебувати? - Тато кидає погляд на мене і знову дивиться на Бакера. Переживає. Не розуміє, чому ми так ризикуємо.

– Проблема вирішена, ми ненадовго. Увечері літак. Тож у нас лише кілька годин.

Батько хмуриться, знову кидає на мене погляд.

- Якщо проблему вирішено, тоді навіщо кудись відлітати? Що ти недомовляєш?

- Може ми пройдемо до хати? - Я вклинююся в розмову чоловіків, але ми й справді починаємо привертати увагу сусідів.

Тато підтискає губи, але відразу відкриває двері й пропускає нас з Аароном до будинку.

- Проблема вирішена, але потрібно перевірити ще раз. Ризикувати не будемо. Ми з Ташею полетимо на відпочинок. Мій брат за цей час промацає ґрунт. Дізнається хто прийде на зміну покручів, яких ми прибрали. Розбіжності можуть виникнути. Потрібно точно все дізнатися. Коли все буде тихо, ми повернемося.

- Ти думаєш, що можуть надіслати ще людей?

- Людей надішлють у будь-якому випадку. Залишилося зрозуміти чи знають вони, хто саме прибрав попередніх. І чи будуть сутички.

Я обіймаю себе руками, бо стає ніби холодно від слів Аарона. Отже, ще не точно все вирішено? Чи ще можуть бути проблеми?

- Я хочу допомогти. Залиш мені контакти свого брата, — вимовляє батько через кілька секунд. Аарон лише мовчки киває. А я все не можу перестати думати про те, що ми відлітаємо, а батько лишається тут. Наскільки він буде у безпеці?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍