Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

з базара нема.

   Пійшов би я шукати,

   Шинкарочки питати.

   А жінка сидить,

   В руках чарочку держить.

   — Іди, жінко, додому.

   Йди, голубко, додому,

   — Далебі, не піду,

   Поки ряду не дійду.

   Єй-богу, не піду,

   Не напилась до ладу.

   Та не пішла додому,

   Та у шинкарки в комору;

   І п’є, і гуляє,

   І у віконце поглядає:

   — Аж мій милий іде,

   Як та буря, гуде 

   І дубину волоче.

   Лиха моя година —

   Запарена дубина,

   Та й ще сукувата,

   Та на мою білу спину

   Та пинякувата.

   Ах ти, милий муже,

   Не бий мене дуже,

   Не буду я в світі жить,

   І до тебе говорить,

   І твоїх дітей кормить.

   Чи я в тебе не жена,

   Чи не господиня?

   Три дні хати не мела,

   В печі не топила.

   За що мене, милий, б’єш,

   За якії вчинки?

   Чи я тобі не напряла

   За год три починки?

   Один пряла до Миколи,

   Другий — до Покрови,

   [А] третій зачала

   Та й не докончала.

   За що мене, милий, б’єш,

   Може б, я й робила,

   Купи віз веретін, —

   Нема мотовила.

   Коли нема мотовила —

   Шукай жінкині вила.

КАЗАВ МЕНІ БАТЬКО, ЩОБ Я ОЖЕНИВСЯ

Казав мені батько, щоб я оженився,

Щоб по ночах не ходив та й не волочився.

Я буду ходити і шкоду робити,

Було б тобі, моя мати, молодим женити.

А й оженившися, треба погодити,

Жінку свою, малих діток та й погодовати.

Як поїхав милий у поле орати,

Його жінка молодая — в корчму погуляти.

Як прийшла із корчми, взяла й затопила,

Та своєму миленькому їсти наварила.

Як приїхав милий із поля додому,

Його жінка молодая дриґає ногою:

— Ой ти був у полі, я була на місті,

Яка тобі вража мати наварила їсти?

Ой муже, мій муже, чини мою волю,

Та посади гайдука та передо мною.

А мій мужичище та взявся в бочище,

Таки садить гайдука, таки гайдучище.

У СУСІДА ХАТА БІЛА

  У сусіда хата біла,

  У сусіда жінка мила,

  А у мене ні хатинки,

  Ані щастя, ані жінки.

  Сусід давно жито сіє,

  У сусіда зеленіє,

  А у мене не орано

  І нічого не сіяно.

  За сусідом молодиці,

  За сусідом і вдовиці,

  І дівчата поглядають,

  Всі сусідоньку кохають.

  Мене ж одна полюбила

  І рученьку подарила,

  А потім і та сказала,

  Що ніколи не кохала.

      Бідний сусідонько!

ДІВЕР З НЕВІСТКОЮ РОЗБИВ ГОРЩИК З ЛЕМІШКОЮ

Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою,

Дівер з невісткою по смородину пійшов,

Дівер з невісткою смородини не найшов,

А у тої смородини широкі листочки,

Дівер невістці купив чобіточки.

ОЙ БУВ, ТА НЕМА

Ой був, та нема

Миленького сокола,

Та полинув за ліси,

Боже його принеси!

Ой як жив був, не любила,

Як умер, не тужила.

Хіба тоді затужу,

Як на лаві положу.

Як на лавці лежав,

Тоді було трішки жаль,

Як із лавки зняли,

Більше жалю завдали.

До дзвиндаря 

І несуть, то плачу,

А від дзвиндаря несуть, — скачу.

От тут лежи в ямі,

За що лаяв моїй мамі?

Гарбузом поминала,

Що хороше життє мала.

Редькою накадила,

Що вірненько любила.

Через тую яму

На другого гляну,

І кивну, і моргну,

До серденька пригорну.

УМЕР БАТЬКО — БАЙДУЖЕ

  Умер батько — байдуже,

  Умерла мати — байдуже,

  Умер милий, голуб сивий —

  Жаль мені його дуже.

  Ой бондарю, бондарю,

  Не бий мене долонею,

  Побий мене дубчиком,

  Назову тебе голубчиком.

ПОМЕР ГАЙДАБУРА

  Помер Гайдабура,

  Зосталася свиня бура,

  Закололи свиню буру

  Поминати Гайдабуру,

  Закололи свиню в дощ,

  Та не вдався добрий борщ.

ОЙ СИНУ МІЙ, ДУДАРИКУ

Ой сину мій, дударику,

Ти ж, було, селом ідеш,

Ти, було, в дуду граєш.

Як заграєш в дуду,

То я все лихо забуду,

А тепер тебе немає,

Дуда твоя гуляє.

Ой піду я в комору по муку, по муку,

Як ударю дудочку по боку, по боку.

А дудочка — те-не-ни, те-не-ни,

А я в скоки та у боки,

Навприсядки та в долоні,

Каш мука по коморі!

СИНУ МІЙ, ДУДАРИКУ

Сину мій, дударику!

Ти ж, було, селом ідеш,

Ти ж, було, в дуду гудеш,

Як удариш у дуду,

То все лихо забуду.

А тепер тебе немає,

Дуда твоя гуляє.

Ой пійду в комору по муку, по муку

Да ударю дудочку По боку, по боку.

А дудочка — ти-ни-ни, ти-ни-ни,

А я в скоки та у боки,

Навприсядки, у долоні —

Розсипала ківш муки по коморі.

Ой пійду я по току та й по копаному,

Виплакала карі очі да по коханому.

Ой пійду я по току та й гладенькому,

Виплакала карі очі по миленькому.

ОЙ НЕ ЗНАЛА БАБА, ЧИМ ЗАБАГАТІТИ

Ой не знала баба, чим забагатіти,

Та купила куріпочку, щоб вивела діти.

Ой вивела куріпочка куріп’ятів троє.

Ой погнала бабусенька куріп’ята пасти,

Сама сіла під тином кужелицю прясти.

Ой хмариться, туманиться, став дощ накрапати,

Пора тобі, вража бабо, куріп’ята гнати.

Та ще й не догнала, вже двоє стоптала,

Назад повернулась, на третє спіткнулась.