Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

ледащі ми обоє,

Коли б я, а то й ти — не хочемо робити.

ОЙ РОЗСЕРДИЛАСЬ ЖІНКА НА МУЖА

Ой розсердилась жінка на мужа,

Ізлізла на піч, ніби недужа.

— Ой устань, мила, принеси меду.

— Не встану, милий, голови не зведу.

— Ой устань, мила, принеси пива.

— Не встану, милий, бо не буду жива.

— Ой устань, мила, принеси дубину,

Принеси дубину на свою спину.

Устала мила, як не лежала,

Обняла милого й поцілована.

ТЕПЕР ЖЕ Я НЕ ТАКА, НЕ СЯКА

Тепер же я не така, не сяка,

А не бачила ні попа, ні дяка.

Тепер же я горсточка,

Не бачила ні виросточка.

Тепер же я, як біль, біла,

Чортова журба з’їла.

Зсушилася та зжурилася,

А як шпилька тоненька.

Сім аршин окравчиночка,

Та ще й коротенька.

ОЙ У ПОЛІ БУДЯК

  Ой у полі будяк,

  Ой у школі старий дяк.

  Ой ти, старий дячку,

  Люби мене, швачку.

  В мене поли зашиті,

  Стоять ложки немиті.

  А сміттячко укупці —

  Наїхали купці.

  Наїхали купці

  Сміття куповати:

  — Що тобі, щебетуха,

  За сміттячко дати?

  — Сюди хіп, туди хіп, —

  За сміттячко дев’ять кіп.

  А десята кіпка,

  Що вибрала тітка,

  Ще повісьмо прядива,

  Що вимела дядина.

ТА НЕ ЗНАЄШ, МИЛИЙ, ЯК КУРОЧКУ ЗВАТИ

Та не знаєш, милий, як курочку звати.

  Ціп, ціп, прийшов піп,

    Шіль, будем гуляти.

Та не знаєш, милий, як качечку звати.

  Тась, тась, прийшов Ясь,

    Шіль, будем гуляти.

Та не знаєш, милий, як овечку звати.

  Бир, бир, прийшов Клим,

    Шіль, будем гуляти,

Та не знаєш, милий, як індичку звати.

  Кур, кур, прийшов кум,

    Шіль, будем гуляти.

Бідна моя головонька, чого дожилася —

І кочілочки, й рубля, й ременного батога.

ТА ПРОПИВ ЧОЛОВІК БУГАЯ

Та пропив чоловік бугая,

А жінка — корову і теля:

— Ой чоловіче, та покаймося,

Та ходім додомоньку та порадьмося,

Ще щось проп’ємо.

Та пропив чоловік барана,

А жінка — вівцю і ягня.

— Ой чоловіче, та покаймося,

Та ходім додому та порадьмося,

Ще щось проп’ємо.

Та пропив чоловік кабана,

А жінка — свиню й порося.

— Ой чоловіче, та покаймося,

Та ходім додомоньку та порадьмося,

Ще щось проп’ємо.

Та пропив чоловік гусака,

А жінка — гуску й гусеня.

— Ой чоловіче, та покаймося,

Та ходім додомоньку та порадьмося,

Ще щось проп’ємо.

Та пропив чоловік селезня,

А жінка — качку й каченя.

— Ой чоловіче, та покаймося,

Та ходім додомоньку та порадьмося,

Ще щось проп’ємо.

Та пропив чоловік півня,

А жінка — курку і курченя.

— Ой чоловіче, та покаймося,

Та ходім додомоньку та порадьмося,

Ще щось проп’ємо.

Та пропив чоловік подушки,

А жінка — з полу всі дошки.

— Ой чоловіче, та покаймося,

Та ходім додомоньку та порадьмося,

Ще щось проп’ємо.

ЯК ПІЙШОВ ТОЙ ПАНАС

  Як пійшов той Панас

  По горілку для нас,

  Зачепився за пень

  Та й простояв цілий день,

  І пляшку розбив,

  І горілку розлив.

  Пішла жінка відчинила,

  Йому спину набила:

  — Іди, дурню, додому,

  Та не хвалися нікому. 

ЯК ЗАДУМАВ ДВОРЯНИН ДВОРЯНОЧКУ БРАТИ

Як задумав дворянин дворяночку брати,

Вона йому одвічала: «Я не вмію жати,

Напни мені холодок, я буду лежати».

А в неділю п’яна, в понеділок спала,

А в вівторок снопів сорок пшениці нажала,

А в середу привезла, в четвер змолотила,

В п’ятницю провіяла, в суботу змолола,

А в неділю напекла, з учеником пропила.

НАВАРИЛА БОРЩУ ТА Й У ПОКРИШЦІ

Наварила борщу та й у покришці,

Посадила дворянина та й на подушці:

— Ой їж, коли хоч, коли з рибкою борщ,

А не хоч — вибачай, а ложки не вмочай.

І ВЧОРА У КУМИ, І СЬОГОДНІ У КУМИ

І вчора у куми, і сьогодні у куми,

А я ж тую куму та до себе зазову,

А у стрісі гороб’я та й на кушання уб’ю,

А потрушок у мішок, та понесу на торжок,

Та продам я рило, та куплю барило,

Попродаю гомілки та куплю горілки,

Ой продам я груди та куплю блюди,

Ой тоді ж я куму до себе зазову

Та поставлю горобця на дванадцяти блюдцях:

— Ох, і їжте, кумо, не засалювайся,

І в рукава не бери, і додому не неси.

В СУБОТУ РОДИТЕЛЕЙ СПОМИНАЛА

В суботу родителей споминала,

В неділю на весіллячку погуляла,

В понеділок на похміллячку лежала,

У вівторок разів сорок похміляла.

Встану я в середу ранесенько

Да виведу три ниточки тонесенько,

Як набіжать [на пальчики] пухирчики,

Як побаче мій миленький, да й заплаче:

— Не пряди, моя мила, не неволься,

Дождемся літа, красной весни, зеленой, лопуховой,

Да пошиєм сарафанчик,

Застуденчик, застібончик лопуховий,

Да підем попід лісом,

Попід гаєм, попід садиком, попід зеленим.

Десь узялися кози з лози, все попови,

Да й об’їли сарафанчик,

Застуденчик, застібончик лопуховий.

Як поїдем поза лісом,

Поза гаєм, поза садиком, поза зеленим,

Щоб нас люди не бачили

Й не назвали ледачими.

ПІШЛА ЖІНКА НА БАЗАР

   Пішла жінка на базар,

   А я її три дні ждав,

   Ждав день, ждав і два,

   Жінки