Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

  Сизикова Ганна,

  Да Семен каже[134]

  Небога літає,

  Ніхто не піймає.

  Де узявся Гурин,

  Превеликий дурень,

  Як ударив Гальку

  Та під праве око.

  Вибив її око.

  Стала Галя голосити

  Та дівочок просити:

  — Дівчата-голубочки,

  Збирайтесь до купочки —

  Ізійдіте на гору,

  Проведіте додому.

ЛЮЛЬКА Ж МОЯ ЧЕРВОНАЯ ЗВЕЧОРА КУРИЛАСЬ

Люлька ж моя червоная звечора курилась,

Як положив на припічку, впала та й розбилась.

Як пішов я до Києва люльки куповати,

Знайшов люльку червоную, ні з ким сторговати.

Ой там дівка чорнобрива пшоном торговала,

Тая ж мені чорнявая люльку сторговала.

Як пішов я до дівчини люльки запалити,

Зняла з мене сіру свиту ще й хотіла бити.

Як пішов я через тин, через три городи,

Поламав я кукурудзу, наробив я шкоди.

Як пішов я через тин, да й не приторкався.

Як угладить мужик ціпом, так я й засміявся.

ПО ЯРМАРКУ ХОДИЛА

  По ярмарку ходила,

  Голубонька купила.

  Гуль, гуль, голубець

  Глупий, маленький.

  Розсердився миленький.

  Насипала пшениці,

  Поставила водиці:

  — Чом не їси, чом не п’єш,

  Хіба далі полинеш?

  Гуль, гуль, і т. п.

  — Ой полину, полину

  Да в чужую сторону.

  Гуль, гуль, і т. п.

  Ухопила за ушки,

  Укинула в подушки,

  Ухопила за крильця,

  Пригорнула до серця!

НЕ ТОПИЛА, НЕ ВАРИЛА, НЕ БУДУ Й ТОПИТИ

Не топила, не варила, не буду й топити,

Вивіряла миленького, чи не буде бити.

Побив раз — негаразд, тіло почорніло,

Плакав же він цілу ніч, що в мене боліло.

Ой у мого миленького ані дров, ні води.

— Прийди, серце, поцілуймось, та на панщину іди.

І ти тут, і я тут, ой хто ж у нас дома,

Ой хто ж у нас порубає солом’яні дрова.

ОЙ БУВ, ТА НЕМА, ТА ПОЇХАВ ДО МЛИНА

Ой був, та нема, та поїхав до млина,

Ні з ким сісти, лина їсти, хіба сяду сама.

Ой був, та нема, та поїхав до млина,

Бідна моя головонька, сама спати лягла.

Ой був, та нема, поїхав за річку,

Коли б його враги взяли, поставила б свічку.

ПО ОГОРОДЦІ ХОДИЛА, ЛЕБЕДОЧКУ ГОНИЛА

По огородці ходила, лебедочку гонила.

Чи я тобі, мій миленький, за наймичку робила?

Як я тобі за йаймичку, то ти мені заплати,

А як за хазяйку, так мене босою не води.

— Чого сидиш, надулася, чому в кожух не вдяглася?

 — Ой як мені не дутися, що ні во що обутися.

Ой як гляну я під стіл, лежить чобіт, як постіл.

Обулася та й пішла, слава Богу, що найшла.

Через гребельку іду, як голубка, гуду.

Не журися, мій родоньку, бо не боса я йду.

ПУСТИ Ж МЕНЕ, НЕГОДЯЮ

  — Пусти ж мене, негодяю,

  На уличку погуляю.

  — Ой коли ж я негодяй,

  Сиди ж дома, не гуляй.

  Отак треба, отак треба.

  — Пусти ж мене, голубочку,

  Погуляти на уличку.

  — Ой коли ж я голубець,

  Піди гуляй у танець.

  Отак треба, отак треба.

ЩО Й У ТЕБЕ, ТИ МІЙ МУЖ, А ЛИЧАНА БОРОДА

— Що й у тебе, ти мій муж, а личана борода,

Сів, сів, думав, думав, а личана борода.

А личана борода і собача хода,

Сів, сів, думав, думав, а собача хода.

І собача хода, і свиняча їда,

Сів, сів, думав, думав, і свиняча їда.

Як поїхав старичок та на ярмарочок,

Купив собі старичок ремінненький батіжок,

Ремінненький батіжок й дротянії віжки,

Сів, сів, думав, думав, дротянії віжки.

Зв’язав молодій і рученьки й ніжки,

Сів, сів, думав, думав, і рученьки й ніжки.

Посадив молоду до стіни очима,

Сів, сів, думав, думав, до стіни очима.

До стіни очима, на хату плечима,

Сів, сів, думав, думав, на хату плечима:

— Скажи ж тепер, молода, яка в мене борода,

Сів, сів, думав, думав, яка в мене борода?

Сів, сів, думав, думав, яка в мене борода?

— Що й у тебе, ти мій муж, шовковая борода,

Сів, сів, думав, думав, а шовковая борода.

А шовкова борода, офіцерська хода,

Сів, сів, думав, думав, офіцерська хода.

Офіцерська хода і все панська їда,

Сів, сів, думав, думав, а все панська їда.

ОЙ КОЛИ Б ТИ ХАЗЯЇН ТА ВОЛИКИ СОБІ МАВ

Ой коли б ти хазяїн та волики собі мав,

То б я дома собі сиділа та волики гляділа.

Серденько моє, ледащі ми обоє,

Ой коли б я, а то й ти — не хочемо робити.

Ой коли б ти хазяїн та коровку собі мав,

То б я дома сиділа та коровку гляділа.

Серденько моє, ледащі ми обоє,

Коли б я, а то й ти — не хочемо робити.

Ой коли б ти хазяїн та овечки собі мав,

То б я дома сиділа, вовничку чухрала.

Серденько моє, ледащі ми обоє,

Нехай я, а то й ти — не хочемо робити.

Люди ідуть орати,

А ми в корчму гуляти.

Серденько моє, ледащі ми обоє,

Коли б я, а то й ти — не хочемо робити.

Люди ідуть по дрова,

А у нас болить голова.

Серденько моє, ледащі ми обоє,

Коли б я, а то й ти — не хочемо робити.

Люди ідуть по сіно,

А у нас лихо насіло.

Серденько моє,