Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

світі нет.

Пішла Ганця по буряки,

А за нею все бурлаки,

А попович попереду:

— Постой, Ганцю, куплю меду.

— Я не хочу меду пити

І поповича любити,

Я бурлака вірно люблю,

Сама йому меду куплю.

— Ой здорова, дівчинонько,

Яка ж бо ти біла,

Десь ти в поле не ходила,

Що не загоріла?

— А я в поле не ходила,

Конопельки терла,

Не бачила миленького,

Трохи я не вмерла.

Я у поле не ходила,

Конопель тіпала,

Не бачила миленького,

Трохи не пропала. 

ОЙ МАТИ, МАТИ, ЛЮБЛЯТЬ МЕНЕ ХЛОПЦІ

Ой мати, мати, люблять мене хлопці,

Дають гроші по таляру, жита по коробці,

А я жита не беру, та все самі гроші,

Я поганих не люблю, та все, де хороші.

До мене капітан старостів присилав,

А поручик молодий старостою приходив.

Ой із-за гори сонце сходить,

Там дівчина світом нудить,

Знати на личеньку, що не спала ніченьку,

Знати й на виду, що не спала до ладу.

ОЙ НА ГОРІ ОПЕНЕЧКИ

Ой на горі опенечки,

Сватай мене теперечки,

А зимою — Бог з тобою,

Не буть мені за тобою.

Ой на горі суха гречка,

Дурна дівка, як овечка,

Походила, побродила,

Козаченька полюбила.

А у мого миленького

Ані дров, ні води.

— Прийди, серце, поцілую,

Та й на панщину йди.

Не топила, не варила,

Не буду й топити,

Вивіряла миленького,

Чи не буде бити?

Побив раз — негаразд,

Тіло почорніло,

А й то плакав цілу ніч,

Що в мене боліло.

ДЕР, ДЕР, ДЕРУНЕЦЬ

Дер, дер, дерунець,

Кажуть люди, я не жнець,

Що я в полі не бувала,

Серпа зроду не держала.

А за мною густий ряд,

А за мною піп і дяк,

А за мною, молодою,

Ходять хлопці чередою.

ОЙ МАТИ МОЯ, МАТУСЕНЬКО

Ой мати моя, матусенько,

Нащо мене хорошою родила,

Нащо мені біле личко дарила?

Нельзя мені до церкви пійти,

Нельзя мені Богу помолиться:

Піп мене в вівтар кличе,

А пономар проскури тиче,

А дяченьки задивляються

Та читати помиляються.

ПОЛЮБИЛА КОВАЛЯ

  Полюбила коваля,

  Та недоля моя.

  Я думала, кучерявий,

  Аж і чуба нема.

  Ой єсть трошки —

  Та не кучері.

  Уже ж мені шолудиві

  Та докучили.

І НЕ БИЙТЕ МЕНЕ, І НЕ ЛАЙТЕ МЕНЕ

І не бийте мене, і не лайте мене,

Коли я вам докучила, заміж дайте мене.

Ой оддайте мене та за кучері,

Уже ж мені шолудиві та й докучили.

Ой оддайте мене за волошина,

Щоб я була молода та хорошая.

ОЧЕРЕТ, ОСОКА, ЧОРНІ БРОВИ В КОЗАКА

Очерет, осока, чорні брови в козака,

Матусенька вродила, щоб дівчина любила.

— Дівчино, люблю тебе,

Та не їж хліба, возьму тебе.

Та не їж хліба, не пий води,

Возьму тебе для вигоди.

— Та нехай не їсть твоя мати,

Коли мене хоче невісткой брати.

А дівчина послушала,

Три дні хліба не кушала.

ОЙ ГОРЕ, БІДА МЕНІ — ПЕРЕРОСЛА ДУЖЕ

Ой горе, біда мені — переросла дуже,

Коли б мене той узяв, що ложечки струже,

І ложечки, й тарілочки, ще й на базар понесе,

Сам себе прохарчує, ще й додому принесе.

ОЙ ІВАН НА ТОКУ

  Ой Іван на току,

  А я хату мету.

  Ой у Йвана чорні брови,

  Я за його піду.

Трайда, трайда, трайдашечки!

Люблять мене два Йвашечки.

Один каже: «Жупан куплю».

Другий каже: «Я й так люблю».

  Ой люшки-люшки!

  Нема Йвана-душки.

  Тепер без Івана,

  Як рибонька в’яла.

ОЙ ДІВЧИНО-СЕРДЕНЬКО, ЧИЯ ТИ

— Ой дівчино-серденько, чия ти?

Чи вийдеш на улицю гуляти?

— Ой не скажу я, чия я,

Як ти вийдеш в улицю, вийду й я.

— Ой дівчино-рибчино, куда йдеш,

Скажи ж мені правдоньку, де живеш?

— Ото ж моя хата край води

З високого дерева — лободи.

Поставлені кроковки, кроковки

З різаного дерева — морковки.

Поставлені сінечки, сінечки

З різаного дерева — ріпочки.

Нехай моя хаточка з лободи,

Да в чужую, серденько, не веди.

ЇХАВ КОЗАК ІЗ СНОПАМИ

Їхав козак із снопами,

Назнав дівку під копами.

На дівчину задивився,

Йому віз уломився.

Коли б дівчина гарна,

А то руда та погана,

Та й та віз поламала.

— Хоть я руда та погана,

Так мій батько багач:

Сім пар волів на загоні,

На намисті дукач.

— Чорт би убив твого батька

З твоїм батьком багачем.

Наплював я на тебе

Й на намисто з дукачем.

НЕМА ОДНОГО ТЕЛЯТИ

  Нема одного теляти,

  Пішла дівчина шукати

    Пізно вечором.

Ой не найшла та дівчина теляти малого,

Найшла ж вона у садочку попа молодого.

  — Чи мені теля шукати,

  Чи од попа утікати

    Пізно вечором?

Ой став піп її питати,

Став до неї розмовляти:

— Ой дівчино молодая, куда утікаєш?

Поговоримо з тобою, як ся собі знаєш.

  — Не хочу ні говорити,

  Ані з тобою ходити

    Пізно вечором.

Твоя борода дуже довга,

А я дівчина молода да повна.

СИЗИКОВА ГАННА