Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

Нещодавно все це розсмішило б Ігоря, викликало б лише глузливу усмішку. Нещодавно він відкрито потішався б над бажанням дівчини виглядати сильніше і сміливіше, ніж вона є. Зараз же ... Зараз це незрозуміло заворожувало. Притягало погляд до блискучих сіро-зелених очей, які намагалися приховати хвилювання за напівприкритими густими віями, і показати лише мужність і готовність прийняти бій.

А вона красива - раптом розуміє Ігор. Її гідність, хоробрість і зухвалий вогник, що горить в очах, роблять її надзвичайно привабливою. Вона красива. І вона йому подобається. Чорт, як же вона йому подобається.

Так, вона перемогла у цій війні. Вчора, так відважно завдавши свого жорстокого удару, дівчина відібрала в нього волю.

Проковтнувши сум'яття, що стало комом у горлі, Ігор вдихає і, поки він не встиг прийти в себе, швидко вимовляє:

- Ти мені подобаєшся. – Серце робить кульбіт, щойно слова зриваються з язика, у горлі пересихає від хвилювання. Ігор відводить погляд, змушуючи себе зібратися, і зупинити незрозумілі почуття, що розростаються в грудях. Знову піднімає очі і бачить, як дівчина блідне, здригається і робить крок назад. А з нею що? Що це за дивна реакція? Здається, тепер вона боїться ще сильніше, тепер уже не приховуючи свого страху.

- В якому сенсі? - Тремтячим голосом на видиху вимовляє дівчисько, змушуючи Ігоря спочатку нахмуритися, а потім здивовано подивитися на дівчину. В якому сенсі? Хіба у «ти мені подобаєшся» може бути подвійне значення? Поки Ігор, намагаючись збагнути, що сказати, гарячково нишпорить очима по кімнаті, ніби десь у кутку валяється відповідь на її дивне запитання, дівчина відступає ще на крок, наштовхується на сумку, що лежить на підлозі, і завмирає. Гучно втягує повітря через рота, привертаючи до себе увагу, змушуючи Ігоря знову підняти на неї очі. Нервово облизує пересохлі губи і дивиться широко розплющеними очима, повними нерозуміння.

Ігор дивиться на блискучий вологий слід, що залишився на губах, і душить в собі бажання, підійти ближче, нахабно вторгаючись у її особистий простір, і пояснити наочно, без слів, що означає «ти мені подобаєшся». Завершити той перерваний поцілунок. Який турбував його чи не щоночі весь останній місяць. Ігор ковтає і відчуває, як кров прямує до низу живота, ледве згадує відчуття від дотику його губ до її, від відчуття близькості розпластаного під ним тіла.

– О-о. - Раптом простягає дівчисько. Здається, до неї доходить. Губи витягуються, на обличчі з’являється розуміння. Плечі її розслабляються, а куточок рота піднімається у нещирій, з нальотом гіркоти, посмішці. - Хіба тебе не нудить від дорогих цукерок?

Б'є на розмах його ж маячною заявою, змушуючи Ігоря офіційно визнати свою брехню.

Ігор дивиться на дівчину, не відводячи очей. Емоції на її обличчі змінюють одна одну так швидко, що Ігор не встигає дати їм назву. Виразні лише страх, а після - образа. Але через пару секунд ... Раптом зовсім дивний вираз обличчя. У ньому одночасно і образа, і розпач, і бажання? Ігор застигає з напіввідкритим ротом, гадаючи, чому з нею сталася така разюча зміна.

Дівчина голосно зітхає, ніби вирішуючи щось про себе. В очах спалахує знайомий яскравий вогонь.

Виклик. Вибуховий. Він змінює її за секунду з наляканої маленької колібрі, у впевнену в собі хижачку. Рухи, погляд, вираз обличчя все змінюється і приковує до себе увагу. Гіпнотизує. Розганяє кров все сильніше. Вимикає мислення, пам'ять, логіку. Стирає в порошок усі думки про війну та бажання піти. 

Піти? Боже, яка маячня. Як він може піти? Він у капкані. Він не може навіть поворухнутися. Він ніби, оповитий густим наркотичним туманом, просто не може відірвати від неї очей.

Дівчина задумливо закушує губу і його погляд миттєво з'їдає цей жест. Вона робить крок уперед, один, потім ще один, стрімко скорочуючи відстань між ними.

- Гаразд, Ігоре, - вимовляє хрипким голосом, від якого по тілу проноситься розряд. - У цю гру можуть грати двоє. - додає вже тихіше.

Ігор чує, але не розуміє значення слів. Його погляд прикутий до її губ, вони поряд, зовсім близько, на відстані витягнутої руки. У голові звучить тривожний дзвіночок, але Ігор не звертає уваги. Дівчина облизує губи і дивиться на його рот. Її думки та наміри такі очевидні…

Ігор тоне. Провалюється у порожнечу. Не відчуває занадто легку голову, лише шум у вухах і швидкі удари збожеволілого серця.

Мокре сплутане волосся на плечах, розкриті, сяючи шаленими іскрами очі, вологі губи. Запах м'яти.

Шалений вихор.

Від бажання, що вмить наповнює нутрощі, паморочиться в голові. Думки розлітаються як зграя наляканих птахів і розсипаються в пилюку, коли дівчина робить останній крок назустріч. Крок, що змітає всі перепони. Дивиться запитливо, не розуміючи, чому він зволікає. Розкриває губи, вдихаючи повітря, і Ігор не витримує.

Тяжка рука лягає на її потилицю і притягує до себе.

Дотик губ. Грубий. Шалений. Довгоочікуваний.

Це ніби зіткнення двох поїздів на шаленій швидкості. Удар. Вибух.

Світ перевертається, руйнується, стягуючи за собою свідомість, залишаючи лише шалено гаряче відчуття дотику повних губ. Солодких. Пружних.

Губи дівчини відкриваються під його поцілунком, пропускаючи всередину його язик. Перша зустріч кінчиків язиків будить сплячий усередині вулкан. Бах. Іскри. Жар. Він спалює нутрощі, заповнює вени обпікаючим потоком.