Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Бабуся нахилилася, погладивши її по волоссю.

— І це тебе засмутило, правда? — запитала вона м’яко.

Луція кивнула, не в змозі виговорити більше. Вона почувала себе заплутаною і розгубленою, відчуваючи тиск, який накладався не тільки на неї як принцесу клану, а й як звичайну молоду дівчину, яка намагається впоратися з почуттями.

Дідусь поклав руку на її спину і сказав:

— Всі ми проходимо через такі моменти. Іноді почуття можуть заплутати нас. Важливо розібратися в них, не поспішати і дати собі час. Ти молодець, що висловила свої емоції.

Бабуся додала:

— Важливо розуміти, що не завжди все йде так, як ми хочемо. Іноді те, що ми відчуваємо, не завжди відображає реальність. Тому будь терплячою до себе. І пам’ятай, ти не одна. Ми завжди будемо поруч.

Луція посміхнулася крізь сльози, відчуваючи теплоту в їхніх словах. Вона знала, що зможе знайти відповіді на свої питання, але зараз вона мала час, щоб спокійно все обміркувати.

Луція подивилася на бабусю і дідуся, ще більше відчуваючи внутрішнє роздратування від того, що сталося. Її слова сипалися тихо, але з великою емоцією:

— І ще одне, бабусю і дідусь… Дівчата, що були з моїми братами, здається, вже почали робити якісь плани на майбутнє... Вони навіть почали говорити про наше весілля з Вадимом. Це мене зовсім вивело з рівноваги. Вадим же сказав, що це не важливо, що вони самі все вирішать і розберуться.

Бабуся уважно вислухала її і відповіла з усмішкою:

— Вони хочуть твоїх почуттів. Вони переживають за тебе. Але ти сама повинна вирішити, коли і як хочеш рухатися далі. Ти не маєш поспішати, адже це твоє життя, і твій вибір важливий.

Дідусь теж підтримав її:

— Не дозволяй іншим планувати твоє майбутнє за тебе. Вони можуть мати хороші наміри, але ти повинна сама відчувати, що для тебе правильно. І з Вадимом треба говорити відкрито, якщо він дійсно хоче чогось серйозного, тоді ви з ним знайдете спільне рішення.

Луція зітхнула, відчуваючи, що хоче мати більше контролю над ситуацією, але все одно була вдячна за те, що її підтримали. Вона знала, що має багато ще обдумати і що тільки вона може вирішити, як все повинно бути далі.

Луція подивилася на бабусю та дідуся, потім перевела погляд на братів, які стояли поруч і з цікавістю спостерігали за її реакцією. Вона зробила глибокий вдих і з серйозним виглядом сказала:

— Вони думають, що можуть вирішувати все за нас. Але ми з Вадимом самі розберемося. Я не дозволю, щоб хтось інший втручався в наші справи. Ми повинні приймати рішення самі, без сторонніх. Це наше життя і наше майбутнє.

Бабуся та дідусь дивилися на неї з розумінням і мовчки кивнули. Луція відчула, як важлива підтримка з їхнього боку, і відразу стало легше. Вона знала, що попереду будуть складні моменти, але вона не збиралася дозволяти іншим маніпулювати її життям.

Брати, теж обмінявшись поглядами, нарешті заговорили:

— Ти права, Луціє. Ніхто не має права за нас вирішувати. Вони можуть розповідати, що хочуть, але якщо Вадим і ти хочете бути разом, то це ваше рішення, — сказав один з братів.

Інші підтримали його:

— Ми з тобою, Луція, у будь-якому випадку. Тільки не забувай, що все це вимагає обміркованості.

Луція посміхнулася. Вона відчувала, що тепер має більше сили і впевненості, щоб рухатися далі і не дозволяти іншим впливати на її вибір. Вона була готова дати відповіді на всі питання і рухатися вперед своїм шляхом.

Луція задумалася, її погляд став серйозним, а думки — змішаними. Вона не могла зрозуміти, чому Вадим залишає її в такому невизначеному стані. Всі навколо її підтримували, але вона все одно відчувала певну порожнечу, бо не знала, як він насправді ставиться до неї. Можливо, йому теж важко виразити свої почуття, але питання залишалося відкритим.

— Не знаю, що робити, — зітхнула Луція, обертаючись до бабусі і дідуся. — Я справді хочу бути з ним, але він не каже чітко, що відчуває. Мені страшно, бо я не хочу зробити помилку і потім шкодувати про це.

Бабуся ніжно поклала руку на її плечі.

— Луціє, у житті завжди є моменти, коли не все ясно. Іноді треба дозволити всьому відбутися природно. Якщо Вадим тебе по-справжньому любить, він знайде спосіб це показати. Поки що найголовніше — бути чесною з собою і з ним.

Луція кивнула, розуміючи, що інколи навіть найкращі почуття вимагають часу, щоб проявитися в потрібний момент.

— Ти права, бабусю, — сказала вона тихо. — Може, я просто повинна дати йому простір і час, щоб він зрозумів, що хоче. Я не хочу тискати на нього.

Брати, що стояли поруч, теж поділилися своїми думками.

— Люди часто бояться виражати свої почуття, але якщо ти з ним поруч, все може змінитися, — сказав один з братів. — Дайте один одному шанс, і все стане зрозуміло.

Луція посміхнулася і зрозуміла, що повинна йти своїм шляхом, не спішити, але й не чекати вічно. Вона була готова дати Вадиму час, але й не дозволяти собі затягувати ситуацію. Час покаже, чи готові вони обидва до того, щоб дати шанс своїм почуттям.

Як вам історія про дітей Феша і Василиси. Сподобалося відкрито чи ні буду вдячна що напишете я читаю !!!