Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Весілля Луції та Вадима було грандіозним. Усе кланове місто зібралося, щоб відсвяткувати цю подію. Вогні, музика, святкові столи — усе було ідеально.

Луція виглядала приголомшливо у світлій сукні, що підкреслювала її величність, а Вадим, у темному костюмі, не відводив від неї очей.

— Тепер ти моя назавжди, — прошепотів він, коли вони обмінювалися клятвами.

Після офіційної частини розпочалося знайомство Луції з дівчатами братів. Вони всі були різними, але найбільше їй припала до душі обраниця Марка.

Її звали Ліанна — висока, граційна, з карими очима та темним волоссям. Вона мала незалежний і сильний характер, але водночас була доброю та розумною.

Луція одразу відчула з нею спорідненість.

— Ти мені подобаєшся, — усміхнулася вона.

— Взаємно, — відповіла Ліанна, підморгнувши.

Марк, почувши це, тільки закотив очі:

— Тепер ви двоє проти мене, так?

Луція з Ліанною переглянулися й засміялися.

— Тобі варто було звикнути до цього ще до весілля, — пожартувала Луція.

Свято продовжувалося, а Луція відчувала, що її сім’я стає ще більшою та міцнішою.

Марк знітився під поглядами всієї сім’ї. Луція перехрестила руки на грудях і підняла брову.

— Марку… ти що, куриш? — запитала вона, злегка нахиливши голову.

Брати теж перезирнулися, їм було складно уявити, що їхній спокійний і розважливий брат має таку звичку.

— Ем… було діло, — тихо відповів Марк, почухавши потилицю.

— Більше не кури, — суворо сказала Луція, але в її очах промайнув теплий вогник турботи.

Ліанна, яка стояла поруч, тільки усміхнулася:

— Я вже давно сказала йому те саме. Але тепер, коли вся родина про це знає, думаю, він точно зав’яже.

Марк скептично зітхнув, розуміючи, що тепер його контролюватимуть не лише кохана, а й уся сім’я.

— Гаразд, гаразд, більше не буду, — здався він.

Луція зітхнула з полегшенням і легенько штовхнула його в плече:

— От і добре. Бо я б тебе особисто провчила.

— Я навіть не сумніваюся, — буркнув Марк, а всі засміялися.

Свято тривало, але цей момент ще більше зміцнив сімейний зв’язок між ними.

Настала урочиста мить. Луція стояла в центрі залу, одягнена у весільне вбрання, її очі світилися щастям і гордістю. Вадим, міцно тримаючи її руку, з нетерпінням чекав наступного етапу церемонії.

Мати Луції, Василиса, знімала фату, її руки тремтіли від емоцій. Це був символ того, що наречена прощається з дівоцтвом і входить у нову роль – дружини.

Свекруха, поважна і стримана жінка, ніжно взяла хустку й обережно накрила нею голову Луції, закріплюючи її акуратним вузлом.

— Тепер ти – дружина, — сказала вона теплим голосом, дивлячись Луції прямо в очі.

Зал вибухнув оплесками, а брати Луції навіть змахнули сльози, усвідомлюючи, що їхня сестра офіційно стала частиною нової сім’ї.

Вадим міцно обійняв Луцію і прошепотів їй на вухо:

Луція посміхнулася й ніжно поцілувала його, розуміючи, що тепер вони – справжня родина.

Тато Луції, Феш, усміхнувся й простягнув дочці руку.

— Честь першого танцю належить мені, доню, — сказав він, гордо дивлячись на неї.

Луція кивнула і поклала свою руку в батькову. Музика почала грати, ніжна й мелодійна, заповнюючи зал чарівною атмосферою. Вони повільно рухалися по танцполу, і Феш м’яко промовив:

— Ти виросла так швидко… Здається, ще вчора була маленькою дівчинкою, яка бігала по двору.

— Тату… — прошепотіла Луція, зворушена його словами.

Він усміхнувся й продовжив:

— Я знаю, що ти сильна. І що Вадим тебе любитиме та захищатиме. Але якщо колись знадобиться моя підтримка — я завжди поруч.

Луція відчула, як в її очах збираються сльози.

— Дякую, тату. Ти найкращий.

Танець закінчився, і Феш передав Луцію Вадиму, поплескавши його по плечу:

— Бережи мою дочку, хлопче.

— Завжди, — твердо відповів Вадим, обіймаючи Луцію.

Святкування продовжилося, але цей танець назавжди залишився в серці Луції як один із найтепліших моментів її життя.

Кінець.

Кінець