Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Поцілунок був швидким, але впевненим — ніби вона хотіла залишити слід у його думках.

Очі Вадима розширилися від несподіванки, але він не встиг нічого зробити, бо Луція одразу ж відскочила назад, грайливо посміхнулася і, не сказавши жодного слова, стрімко побігла геть.

Вадим провів її поглядом, доторкнувся до своїх губ і здивовано прошепотів:

— Що це тільки що було?..

У нього на обличчі з’явилася легка усмішка.

— Оце так принцеса…

Один із братів голосно засміявся і сказав:

— Вадиме, схоже, ти потрапив у пастку! Наша сестра закохалася в тебе!

Інший брат додав, хитаючи головою:

— І коли вона встигла? Вона ж ще нещодавно всіх ненавиділа!

Третій брат склав руки на грудях і глузливо промовив:

— Ох, Вадиме, тобі тепер не втекти. Луція не з тих, хто просто так відпустить свою здобич!

Вадим все ще був у шоці від несподіваного поцілунку, але коли почув слова братів, почав червоніти.

— Ви всі з глузду з’їхали! — буркнув він, намагаючись приховати посмішку. — Вона просто… просто хотіла мене здивувати!

— Так-так, «здивувати», — один із братів підморгнув. — Чекаємо запрошення на весілля, Вадиме!

Всі засміялися, а Вадим лиш зітхнув, розуміючи, що ця історія тільки починається…

Дівчата, які були возлюбленими братів, підійшли до них із усмішками на обличчях, хоча й видно було, що в їхніх очах палає цікавість. Вони обмінялися поглядами між собою, перш ніж одна з них, Анабель, заговорила:

— Ну, хлопці, здається, ваша сестричка точно вирішила, що Вадим — це її вибір.

Ася, що стояла поруч, додала:

— Може, ми й справді повинні почати готувати весільний план? Луція виглядає серйозно!

Ті ж самі слова промовила Лілія, з посмішкою подивившись на братів:

— Ви насправді не бачили, як вона це зробила. Це було щось із розряду "перша любов"!

Брати поглянули один на одного і всі, не зважаючи на жарти, відчули незвичайний напружений момент. Дівчата не мали наміру зупинятися і намагалися ще більше розпалити ситуацію.

— Ну що ж, — сказала Анабель, посміхаючись, — почнемо планувати, як це все буде! І хто знає, може, ми будемо однією великою родиною.

Брати, хоч і хотіли б віджартуватися, розуміли, що вже не можуть відмахнутися від ситуації, і вирішили підтримати розмову, бо хто знає, що насправді чекає їх попереду...

Вадим, помітивши, як дівчата почали активно обговорювати ситуацію, вперше заговорив серйозно:

— Не лізьте в чужі справи, це не ваше діло, — сказав він, уважно поглянувши на них. — Ми самі розберемося, так що краще не вмішуйтеся.

Його слова були чіткими, і навіть дівчата зрозуміли, що це не просто жарт. Вони замовкли, хоч і обмінювалися поглядами, але зрозуміли, що Вадим налаштований серйозно. Луція була його справою, і він не хотів, щоб хтось втручався в їхні особисті стосунки.

Брати Луції трохи здивувалися таким різким поворотом подій, але побачивши, як Вадим говорить із впевненістю, відчули, що це їхній шанс дати сестрі більше простору для вибору, а не втручатися в її рішення. Вони мовчки погодилися.

— Вадим правий, — сказав Марк, подивившись на своїх братів. — Ми маємо довіряти Луції і її вибору. Вона вже не маленька.

Луція, почувши ці слова, відчула полегшення. Вона була рада, що її браття та Вадим, хоч і не все розуміли, готові підтримати її в тому, що вона вибрала сама.

Тим часом дівчата посміхнулися, зрозумівши, що Вадим не дозволить втручатися в їхні стосунки. Вони вирішили відступити, але знову зацікавлено поглянули на Луцію.

— Ну добре, — сказала Анабель з посмішкою, — побачимо, як все буде розвиватися.

Вадим залишився на місці, спостерігаючи, як Луція раптово побігла, відвертаючи погляд. Його серце трохи зупинилося, адже він зрозумів, що його реакція, можливо, була більш жорсткою, ніж вона того очікувала.

— Луція! — покликав він, але вона вже була далеко. Вадим зітхнув, розуміючи, що це не найкращий спосіб справлятися з її емоціями.

Луція бігла через двір, відчуваючи, як серце б’ється швидше. Вона не могла стримати емоцій. Здавалося, ніби весь цей тиск, вся ця боротьба зі своїми почуттями та рішеннями тепер виходила на поверхню. Вона відчула, що сльози були на межі, але постаралася втриматися, щоб не показувати свою слабкість.

Вона зупинилася біля великої дубової деревини, притулившись до нього, намагаючись заспокоїтися. Серце билося швидше, але Луція знала, що все, що відбувається, — це частина її шляху.

Відчувши, як важко їй дихати, Луція заплющила очі і зробила кілька глибоких вдихів. Вона не хотіла здаватися слабкою, особливо перед Вадимом, але емоції просто захлиснули її. Вона не могла відразу зрозуміти, чому це так боляче.

Але в цей момент її думки змістилися на його реакцію — Вадим дійсно хвилювався за неї, і це її також сильно вразило. Вона вперше помітила, як його слова відрізняються від інших хлопців, якими вона зустрічалася раніше.

Луція взяла себе в руки і повернулася до клану. Вона розуміла, що кожен момент може бути уроком, і їй треба набути мудрості. Вона була готова до того, щоб розібратися з цими емоціями.

Дідусь і бабуся, побачивши, як Луція стоїть біля дуба з мокрими очима, підходили до неї з турботливими поглядами. Бабуся лагідно поклала руку на її плече.

— Луціє, люба, що сталося? — запитала бабуся, голос був сповнений ніжності та розуміння.

Дідусь, стоячи поряд, уважно спостерігав за нею, відчуваючи, що щось болісно важливе сталося. Луція подивилася на них, і сльози майже потекли знову. Вона не могла більше приховувати свої емоції, тому вирішила розповісти, що сталося.

— Це Вадим… — почала вона, але одразу замовкла, намагаючись знайти слова, щоб пояснити свої почуття. — Я не знаю, чому все так складно. Я… я не можу зрозуміти, що відчуваю. Спочатку він був такий хороший, і мені здалося, що він справжній. Але потім, коли я намагалась наблизитись до нього, він якось відштовхнув мене, і я просто не витримала.