Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Коли Луція з’явилася на тренуванні, всі замовкли. Її образ був зовсім іншим, ніж раніше. Вона більше не носила звичний одяг для тренувань, а з’явилася в елегантному червоному платті, яке спадало до колін, і з яскраво-червоними губами.

Її погляд був холодним і впевненим, вона йшла повільно, але кожен її крок випромінював силу. Всі погляди були прикути до неї. Хтось шепотівся, хтось із цікавістю спостерігав, а дехто навіть почав нервувати.

Вадим стояв осторонь і не зводив з неї очей. Він не очікував такого перевтілення.

— Ого… — промовив один із братів.

— Що сталося з нашою Луцією? — здивовано спитав другий.

Але вона лише проігнорувала їх і підійшла до тренера.

— Я готова, — сказала спокійним, але владним голосом.

Тренер на мить затримав на ній погляд, а потім кивнув.

— Тоді покажи, на що ти здатна.

Луція посміхнулася куточками губ і впевнено зайняла бойову стійку. Сьогодні всі побачать, що вона більше не та дівчина, яку можна ігнорувати.

Луція різко зірвалася з місця, її рухи були настільки швидкими, що ніхто навіть не встиг зрозуміти, що відбувається. Вона блискавично опинилася за спиною одного з найсильніших бійців клану і легко збила його з ніг.

— Що це було?! — вигукнув хтось.

Але Луція не зупинилася. Вона здійснила неймовірний стрибок у повітря, зробила переворот і приземлилася прямо перед тренером.

— Ти... Ти що, тренувалася з елітними воїнами?! — ошелешено спитав один із братів.

Вона лише злегка посміхнулася.

— Ви всі недооцінювали мене, — сказала вона. — А тепер я покажу, чого варта.

Луція знову кинулася вперед, завдаючи точних і різких ударів. Її рухи були витонченими, але водночас потужними. Вона відбивала атаки з легкістю, ніби знала, що суперники зроблять ще до того, як вони самі це зрозуміють.

Тренер, який спочатку збирався дати їй простий тест, тепер спостерігав за нею з серйозним виразом обличчя.

— Я не думав, що ти так швидко розвинешся, — тихо промовив він.

Браття стояли осторонь із приголомшеними виразами облич.

— Вона нас перегнала… — прошепотів один із них.

А Вадим дивився на Луцію зовсім іншим поглядом. Він усміхнувся.

— Оце так, принцесо…

Луція гордо підняла голову, дивлячись на братів і тренера.

— Так, я тренувалася з маминим кланом, — промовила вона. — Вони показали мені, що таке справжня швидкість, витривалість і стратегія. І тепер я не дам вам мене принижувати.

Браття переглянулися між собою, не знаючи,

Браття переглянулися між собою, не знаючи, як реагувати на зміни в Луції. Вона більше не була тією дівчинкою, яку вони звикли опікати. Тепер перед ними стояла сильна, впевнена в собі воїтелька.

— Ну що, братики? — глузливо запитала вона, склавши руки на грудях. — Хто з вас хоче випробувати мене?

Старший брат Дмитр зробив крок уперед, склавши руки за спиною.

— Ти змінилася, Луціє, — серйозно промовив він. — Але зміни не завжди означають, що ти стала кращою.

Луція лише всміхнулася.

— Перевіримо? — вона зробила крок уперед, викликаючи його на дуель.

— Дмитре, не варто... — почав Алекс, але старший брат лише підняв руку, змушуючи його замовкнути.

— Якщо Луція хоче довести, що вона гідна, то нехай.

Навколо зібралися інші члени клану. Всі чекали початку бою.

— Почнемо, — промовила Луція, приймаючи бойову стійку.

Дмитр рвонув уперед, але навіть не встиг доторкнутися до неї. Вона ухилилася, ніби передбачала кожен його рух, і опинилася за його спиною.

— Повільно, — прошепотіла вона йому на вухо, перш ніж зробити різкий удар ногою, змушуючи його відступити.

Натовп ахнув.

Дмитр вирівнявся, дивлячись на неї уважним поглядом.

— Це ще не кінець

— Я й не сумніваюся, — посміхнулася Луція, готуючись до наступного раунду.

Бій ще не встиг розпочатися знову, як раптом до кола підійшли їхні батьки, а за ними — дідусь і бабуся Луції. Усі присутні миттєво замовкли, відчуваючи серйозність моменту.

— Достатньо, — промовив Феш строгим голосом, оглядаючи дітей. — Ви влаштували дуель у середині клану, не попередивши старійшин?

— Це лише тренування, тату, — Луція склала руки на грудях, не відводячи погляду.

— Тренування має проходити за правилами, а не під час сімейної зустрічі, — сказала Василиса, схрестивши руки.

— Що ж… принаймні тепер усі бачать, наскільки змінилася наша онучка, — промовив дідусь, усміхаючись. — Луціє, ти стала справжньою воїтелькою.

— І це лише початок, — впевнено відповіла вона.

Бабуся підійшла ближче й легенько торкнулася її руки.

— Дитинко, ми пишаємося тобою. Але пам’ятай: сила — це не лише міць, а й мудрість, вміння знайти баланс між серцем і розумом.

Луція задумалася над словами бабусі, а Дмитр тим часом зробив крок назад і схрестив руки.

— Що ж, тепер я справді хочу знати, чого тебе навчили в клані Дмитр.

— І дізнаєшся, братику, — посміхнулася Луція. — Але не зараз.

Феш кивнув:

— Гаразд. Сімейні справи обговоримо пізніше. Зараз всі розходяться.

Луція кинула останній погляд на Дмитра, перш ніж піти слідом за бабусею та дідусем. Вона знала: її випробування ще попереду.

Вадим підняв на неї погляд і ледь помітно усміхнувся.

— Що ж, Луціє, визнаю… ти виглядаєш розкішно, — відповів він, уважно розглядаючи її червоне плаття та впевнений вираз обличчя.

Луція хитро посміхнулася й нахилилася трохи ближче.

— Я ж казала, що повернуся іншою, Вадимчику, — промовила вона, підкреслюючи його ім’я.

Вадим відвів погляд на мить, а потім знову глянув їй прямо в очі.

— Тепер цікаво, чи змінилися не лише твій вигляд, а й ти сама, — спокійно відповів він.

Луція засміялася, розвернулася на підборах і пішла далі, залишивши Вадима в роздумах. Він провів її поглядом і тихо пробурмотів:

— Це буде цікаво…

Вадим навіть не встиг відреагувати, як Луція раптово розвернулася, швидко підійшла до нього і, не даючи йому й слова сказати, рішуче притиснулася до його губ.