Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

— Та невже? — реготав Андрій Бурлак. — Чи не він так довго підтримував у своїй академії традицію клубу особистих мазунок, фактично розвівши там гарем із караоке?

— Він тоді був під дією закляття! — сплюнула я, сердито подивившись йому в очі... і розуміючи, що на моїх виступають мимовільні сльози.

— То й що? Не думаю, що такі чудові звички так просто змінюються. А от дружині можна й зрадити незалежно від того, наскільки ця дружина гарненька. Та що там, готовий закладатися, він побіг шпекати якусь із студенток, щойно його дружина покинула Академію. Тож як би широко ти не розсунула тут свої гарненькі ніжки, твоє сумління все одно буде чистим.

— Здається, на щось подібне я контракт не підписувала, хіба ні? — холодно випалила я, і в ту ж мить по стільниці розцвіли морозні візерунки!

— О, наша снігова королева сердиться? — реготнув чоловік, та все ж таки, незважаючи на напускну легкість, я вловила настороженість у нотках його голосу.

— Негайно відпустіть мене!

— Не поспішай відмовлятися, Марічко, — шепнув міністр магії мені на вухо. — Пам'ятай про те, що секс — чудовий для жінки спосіб покращити своє становище. Наприклад, якщо ти будеш трохи… прикрашати моє дозвілля, я можу не так сильно навантажувати тебе оперативною роботою, на яку ти підписалася. Будеш, по суті, отримувати щедру зарплату з бюджету, а замість того, щоб бігати на завдання то до москви, то в Сибір — прохолоджуватися в найкращих нічних клубах Києва. І так весь рік. Непогана пропозиція, правда?

— Тоді зробіть її комусь іншому! — гаркнула я, коли в кабінеті помітно знизилася температура, а лацкани піджака чоловіка вкрилися інієм. — Востаннє повторюю: відпустіть мене, негайно. Інакше за вісім секунд я застосую проти вас Споконвічну магію льоду. І тоді подивимося, чи вистачить у вас сил, щоб захиститися від мене: тієї, хто заморозила час і буття в просторі, де знаходиться Крижана Академія!

— Ух, які ми сердиті дівчинка, — видихнув міністр після короткої паузи. І, відпустивши мене, відійшов від столу. — Ну ні то ні, що вдієш. У такому разі готуйся приступати до роботи, снігова королево. І будь певна, що легкою вона не буде, — додав він, підступно блиснувши хижими очима.