Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Чудово, пємо за жінок! - задоволено потер свої руки Бебіт.
Секретарка розвернулася, щоб йти, але її зупинив Барнст.

- Джанет постій, хочу щоб ти випила з нами! 

- Ну якщо ви так бажаєте! - мовила вона.

- Хочу! - посміхнувся Барнст.

- Ну не стій, наливай! - нетерпляче наказав їй Бебіт.

- За жінок, за тих хто допомагає нам тримати цей світ!

- За жінок!

- За нас! - посміхнулася Джанет.

- Можеш йти кралечко! - ласкаво промовив Барнст.

- То я піду! - поглянула вона на свого боса.

- Іди, поки що! - дозволив Бебіт.

Джанет вийшла залишивши їх удвох.

- Що там з цим вискочкою? - запитав товстун.

- Я розмовляв з ним! 

- І до чого призвела ваша розмова?

- Я дав йому час, щоб все обдумати! - продовжив Барнст.

- Думати? Барнсте, немає часу щоб думати, або ми його зламаємо, або у нас заберуть наше місто!

- Ти нетерплячий Бебіте, як нам раніше вдавалося ладнати? Ти ж нестерпний, неможливо отак все і одразу, інколи варто дати трохи часу, наша робота така, щоб вичікувати слушного моменту, загнати жертву в пастку, а для цього треба терпіння! - розважливо говорив Барнст.

- Я не терплячий ти правий, я не хочу знову втратити свої гроші, я не хочу втратити бізнес, над яким трудився з моменту свого існування. Я не хочу втратити це місто, я не хочу втратити свою владу! - розлючено почав Бебіт.

- От ти сам зізнався, що для тебе головне - влада. Ти не хочеш почекати заради кращого, ти всього лише бажаєш влади!

- Безглуздо чекати, можна все вирішити тут і одразу вже сьогодні, змусите його вийти на на ринг, вийти на нашій стороні, за наші інтереси і начхати на якись заповіт!

- Багато твоїх друзів дожили до цього моменту? - запитав Барнст.

- До чого тут мої друзі?

- А до того, що були нетерплячими, як ти, лізли на рожен і що з цього вийшло? Їх немає вже, якщо ти хочеш жити, то втиснися в свої мертве крісло і чекай, май терпіння вже нарешті! 

- Ти боїшся його заповіту, якогось документика? Та хто і що нам зробить?

- Безглуздий телепню. Якщо ми порушимо верховний закон нам прийдеться погано. Ми можемо робити, що завгодно у Мегавілі з його жителями, але не з жителями інших земель, це може призвести до війни, яка зараз нам не потрібна. У нас немає стільки ресурсів, для чого ми хочемо, взяти цей край? Для того щоб рухатися далі, якщо ми заволодіємо краєм, зможемо просувати свою політику в країні, а з цим зміцнювати свої позиції. Коли позиції будуть достатньо тверді ми зможемо просунутись в парламент. А коли ми будемо в парламенті тоді висунемо свого кандидата на владу, і тоді, ми зможемо впливати на закони і їх створювати. Нам тоді нічого не буде страшне, ні держава, ні парламент, ні їх армія, ні верховні закони, тому що ми самі будемо законом. А ти хочеш зруйнувати своїм нетерпінням зараз, увесь цей план!

- Ти виношуєш цей план, ти в нього віриш, я ні. Мені достатньо заволодіти нашим краєм і створити тут головну силу цієї країни. Не потрібно змінювати закон, чекати такого довгого часу, щоб мати владу, можна створити її силою, наповнити усіх страхом!

- Ти не дізнаєшся, що то є справжня влада, коли зупинишся на обмеженій владі. Коли ти стаєш законом, то хто може противитись тобі?

- Мені затишно і в Мегавілі, навіщо мені ціла країна? Вистачить і цього краю з його ресурсами, якщо потрібно буде зроблю його країною, міні-країною! - заявив Бебіт.

- Залишайся тут, а я піду далі! 

- Барнсте, ти вже не молодик, це я можу піти далі, я молодший за тебе! - промовив Бебіт.

- Побачимо ще! - відповів Барнст.

- Як би там не було, нам обом зараз вкрай необхідно рухатися далі, але без виграного поєдинку ми нічого не зможемо!

- Він погодиться, він прийде! - запевнив Барнст.

- А якщо ти помиляєшся Барнсте? Чому б нам його, просто не змусити силою, або ж просто знищити, розумієш? - Бебіт дивився на Барнста роблячи відвертий натяк на те, що він готовий прибрати Матіаса.

- Ти хочеш, щоб я вбив свого племінника? - настрожено поглянув Барнст.

- Який він тобі племінник? Всього лише річ, для інтересів, прибрати і все, не варто з ним цяцькатися! - зловісно посміхнувся той.

- Він не належить тобі, щоб ти зміг з ним зробити щось! - відрізав Барнст.

- Тобі він теж не належить! - Бебіт знову посміхнувся, отримуючи задоволення від сказаного.

- Важко миритися коли тобі не покоряються? 

- Те саме хотів спитати в тебе! 

- Важко, але не завжди вбивство вирішує проблему, тим паче, якщо вирішення проблеми у твоїх інтересах!

- Щось ти став м'якотілим, чи мені це тільки здається? 

- Тобі це здається! - відрізав Барнст.

- Ну що ж можливо бо раніше вбивство для тебе було буденністю! - дивився на нього Бебіб з тією ж підступною ухмилкою.