Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Джейкоб, зважуючи всі можливі варіанти, запитав у Ендрю, чи є можливість відстежити переміщення цього фургона. Ендрю зітхнув, усвідомлюючи складність завдання, але відповів, що спробує. «Це може суттєво допомогти в пошуках,» додав Джейкоб, відчуваючи, що цей слід може бути важливим.

Після розмови Джейкоб заглибився у роздуми. Він згадав ту ніч у парку, коли бачив якийсь фургон. Він не був упевнений, чи це той самий, але подібність викликала тривогу. Можливо, цей фургон не випадково з'явився тоді в парку.

Через деякий час зателефонувала Аліса, повідомивши, що готова виїхати. Джейкоб сказав, що вже чекає на неї. Вона вийшла з будівлі та сіла до нього в машину, швидко вказавши, куди їхати. Поки вони їхали вулицями, Джейкоб поділився своїми припущеннями щодо фургона та його водія, розповів про те, що вдалося з'ясувати, і попросив Алісу бути дуже обережною найближчим часом.

Потім він запитав, чи є у неї надійний контакт у поліції, на випадок, якщо знадобиться допомога. Аліса задумалася на мить, а потім відповіла, що є. «Є один офіцер, Джеймс Харріс. Ми кілька разів співпрацювали під час моїх розслідувань. Він надійний і не боїться братися за складні справи. Можливо, він зможе нам допомогти, якщо це буде потрібно.»

«Сподіваюся, що не буде потрібно, але може знадобитися,» – відповів Джейкоб, вдивляючись у дорогу. «Мені здається, що ми знайшли кінчик клубка, який може привести нас до "Секвої".»

Аліса кивнула, розмірковуючи над його словами. «Якщо нам це вдасться, наше місто знову стане безпечним і привітним, як колись. Це те, заради чого варто ризикувати.»

Автомобіль нарешті зупинився біля потрібної адреси. Джейкоб вимкнув двигун і разом з Алісою вийшов з машини. Він провів її до дверей будинку, де жила її подруга. «Напиши мені, коли будеш у безпеці,» – попросив він, затримавши погляд на Алісі.

«Звичайно,» – м’яко усміхнулася вона, намагаючись приховати своє хвилювання. «Дякую, Джейкоб.»

Він кивнув і пішов до свого автомобіля, залишаючи Алісу біля дверей. Поки він йшов, його думки знову повернулися до початку всього, і до того, як ситуація розвивалася, ведучи їх до невідомого, але, можливо, вирішального моменту. Джейкоб, заспокоївшись після того, як переконався, що з Алісою все гаразд, вирішив повернутися додому й чекати на дзвінок від Ендрю. Дорога додому здавалася порожньою, ніби весь світ завмер, тому він швидко дістався до свого будинку. Переступивши поріг квартири, Джейкоб одразу почав перевіряти камери, встановлені у нього вдома.

Він по черзі переглядав записи з кожної камери, уважно зосереджуючись на кожній деталі. Його увагу привернув один запис. Приблизно в той момент, коли він розмовляв з Генрі, біля його будинку зупинився той самий фургон. Час збігався, отже, після кафе водій поїхав саме сюди. Серце Джейкоба забилося швидше.

Далі він почав переглядати записи з камери, встановленої перед входом до квартири. І тут йому на очі потрапив дивний силует. Це був хтось у вигляді кур'єра, з капюшоном, глибоко натягнутим на голову. Незнайомець, на перший погляд, наче намагався знайти правильну адресу, роблячи вигляд, що доставляє пакунок. Однак його поведінка здавалася підозрілою: він озирався навколо, наче шукаючи щось або когось. Джейкоб відчув, як по спині пробіг холодок.

Це вже не було просто збігом. Тепер він знав, що за ним стежать, і кожен його крок може бути під загрозою.

Після того як Джейкоб усвідомив, що кур'єр нишпорив перед його квартирою не просто так, він відчув зростаюче збудження та тривогу. Це було сигналом, що ситуація стає серйознішою, ніж він думав. Він знав, що не може більше ризикувати, залишаючись беззбройним.

Джейкоб підійшов до книжкової полиці та витягнув звідти книгу про кулінарію. Вона виглядала цілком звичайною, але всередині ховалася не рецепти, а дещо зовсім інше. Він обережно розкрив книгу, де сторінки були дбайливо вирізані, утворюючи форму, в яку ідеально вписувався його пістолет. Це був його особистий талісман, зброя, яка не раз рятувала йому життя.

Взявши пістолет до рук, Джейкоб на мить зупинився, вдивляючись у нього. У його пам'яті спливали спогади про ті часи, коли цей пістолет був його єдиним союзником на межі життя і смерті. Вони разом пережили безліч випробувань і небезпечних ситуацій, і їхній зв'язок здавався майже живим.

Джейкоб тихо промовив до нього, як до давнього друга: "Я сподівався, що ти більше не знадобишся". Але він усвідомлював, що цього разу все може бути інакше. Він перевірив пістолет, переконавшись у його бойовій готовності, і поклав його поруч, готовий до дій, якщо виникне потреба.

Сидячи у своїй квартирі, Джейкоб напружено переглядав записи з камер знову і знову. Він намагався розібрати кожну деталь, кожен рух кур'єра, кожен момент, коли той зупинявся біля його дверей. Його розум був сповнений запитань: що ще він міг зробити, щоб дізнатися правду? Що ще потрібно для розслідування?

Він усвідомлював, що йому потрібно більше, ніж просто інформація. Навіть маючи всі ці дані, він потребував засобів для подальших дій. Йому знадобилося щось, що дозволить спостерігати за фургоном на відстані, навіть якщо той спробує сховатися в недоступному місці. Ідея прийшла сама собою — дрон. Це був ідеальний спосіб залишатися непомітним, але водночас мати контроль над ситуацією, спостерігаючи за рухами фургона з висоти.

Джейкоб продумав план. Він вирішив придбати дрон, який зможе використовувати для стеження. Це дозволить йому не лише відслідковувати фургон, але й отримати важливу інформацію про його пересування, місця зупинок та інші деталі. Джейкоб усвідомлював, що кожен крок стає дедалі ризикованішим, але він був готовий йти далі, щоб розплутати цей клубок і нарешті дістатися до істини.