Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

- Ну я щось таке і планував, - сідаючи на своє місце та відпиваючи з кухля, пробурмотів Зегер.

- Чудово. Тоді збираємося, - Степан кількома ковтками спорожнив свій кухоль та підвівся.

- А як вона відмовить мені? - раптом засумнівався Гена, не поспішаючи підводитися зі свого місця.

- Вона вже стільки разів тобі відмовляла, брате, що це вже не повинно тебе турбувати, - закотив очі друг, не готовий бачити Гену таким невпевненим, здавалося, це жарт. - До того ж, не мені тебе повчати, як завойовувати жіноче серце.

- Вона інша. Із самого початку крутила мною, як їй заманеться, а я, дурний, вважав, що щось вирішую.

Сумніви чоловіка зовсім не були награними. Те, що турбувало його з самого початку їхніх з Катериною взаємин, знову вилізло на поверхню. Гена не хотів ставати підкаблучником, боявся цього. Та найприкрішим було те, що білявці навіть не потрібна була його покора, його залицяння та й він сам. І взагалі чоловіки їй були не потрібні.

Стати в чергу залицяльників, які бігають за нею та вважають, що мають на це право, не дозволяла гордість. Спроба підкорити, натиснути знову натрапить на стіну відчуження.

І що робити в цій ситуації, Геннадій не знав. Я впіймати цю пір'їнку, що раз-у-раз проскакує крізь пальці, й самому не зірватися в прірву? Чи вже запізно про це думати?

- Ну, може, це не так уже й погано. Особливо, якщо крутить тобою кохана жінка, - Степан на мить замислився, усміхнувся своїм думкам та продовжив: - І ти сам їй це дозволяєш.